Профспілка крок за кроком відстоює права медичних працівників
— Вікторіє Миколаївно, основним своїм пріоритетом Профспілка завжди проголошувала соціальний захист медпрацівників і передусім відстоювання гідного рівня їхньої заробітної плати.
— Так, це наше основне завдання. Попри те, що в галузі накопичилося безліч інших проблем. Та інакше й не могло бути, якщо навіть в останні роки існування Союзу охорона здоров'я фінансувалася за залишковим принципом, а згодом, за період незалежності країни, фінансування галузі не перевищувало 3,6% від ВВП, тобто 40% від потреби. 80 % цих коштів іде на заробітну плату медиків, на лікувальний процес залишається мізер. Однак такою ж мізерною є і сама заробітна плата медичних працівників. Усі розповідають, як тяжко працюється медику,
що його робочий день триває стільки, скільки того потребує життя, що й у вихідні, й у свята він має бути на своєму посту. Та замість того, щоб такі зусилля додатково винагороджувалися, маємо принизливу розбіжність у підходах щодо оплати праці медпрацівників порівняно з іншими працівниками бюджетних галузей. Профспілка наполегливо домагалася внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров'я стосовно встановлення медичним та фармацевтичним працівникам надбавки за вислугу років, грошової винагороди за сумлінну працю, зразкове виконання професійних обов'язків, матеріальної допомоги на оздоровлення, доплати за роботу в закладах охорони здоров'я сільської місцевості та селищах міського типу.
— І таки щось вдалося?
— Незаперечним здобутком Профспілки після восьми років наполегливої боротьби було прийняття Кабінетом Міністрів України постанов № 1418 від 29.12.2009 «Про затвердження Порядку виплат надбавки за вислугу років лікарям і фахівцям з базовою та неповною вищою освітою державних та комунальних закладів охорони здоров'я» та № 910 від 26.08.2009 року «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років посадовим особам державної санітарно-епідеміологічної служби України», якими впроваджено виплату надбавки за вислугу років медпрацівникам із 1 січня 2010 року. На ці виплати було спрямовано додаткові ресурси Держбюджету-2010 в розмірі 3,6 млрд грн. Зауважу, що саме під натиском профспілок з листопада 2009 року мінімальна заробітна плата встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Здійснені Профспілкою заходи, спрямовані на підвищення заробітної плати, забезпечили її стабільне збільшення, однак докорінних змін в оплаті праці медпрацівників поки що досягти не вдалося. Так, середня заробітна плата лікаря у 1990 році становила 5,95 прожиткового мінімуму, сьогодні — лише 2,7. Конституція України гарантує, що людина своєю працею може забезпечити себе і свою сім'ю. Переважна ж більшість медпрацівників, тяжко працюючи і беручи на себе неймовірну відповідальність за життя людей, не може забезпечити всім потрібним навіть себе.
— Нині все списують на кризу...
— Розуміючи ситуацію в державі, ми не вимагаємо від влади неможливого. Ми звернулися до міністра охорони здоров'я Зіновія Митника з проханням посприяти організації зустрічі з Прем'єр-міністром України Миколою Яновичем Азаровим. 11 листопада така зустріч відбулася. Прем'єр із розумінням поставився до наших проблем і запевнив, що заробітна плата медичних працівників буде змінюватися на краще відповідно до поліпшення стану економіки. Водночас під час зустрічі нам вдалося досягнути конкретних домовленостей. Наприклад, про те, що з наступного року медичні працівники, як і інші бюджетники, під час оформлення щорічної відпустки отримуватимуть оздоровчі. Також досягнуто домовленостей про те, що у разі направлення лікарів на курси підвищення кваліфікації їм буде збережено середню заробітну плату і за основним місцем роботи, і за сумісництвом. Крім цього, з наступного року випускникам вищих навчальних закладів, які здобули освіту за напрямами і спеціальностями медичного та фармацевтичного профілю, виплачуватимуть так звані підйомні в розмірі п'яти мінімальних заробітних плат. На початковому етапі це стосуватиметься лише тих випускників, яких буде направлено в заклади охорони здоров'я сільської місцевості та селищ міського типу, а також випускників, які отримали направлення на посади лікаря ЗПСМ, дільничного педіатра чи дільничного терапевта. При цьому потрібно, щоб вони уклали угоду про роботу не менш як на 3 роки. Нехай це перші кроки, але зробити їх краще, ніж топтатися на місці.
— А як розв'язується питання стосовно того, що ставка працівника І тарифного розряду за ЄТС нижча мінімальної заробітної плати? Адже це хвилює практично всіх медичних працівників.
— Нині ставка працівника І тарифного розряду за ЄТС майже вдвічі нижча від законодавчо встановлених розмірів мінімальної зарплати! Крім того, для працівників, у яких посадові оклади внаслідок цього запишаються нижчими від законодавчо встановленої мінімальної заробітної плати, запроваджено механізм встановлення посадових окладів на рівні мінімуму. Це призвело до повного розбалансування Єдиної тарифної сітки та руйнування системи диференційованої оплати праці (залежно від рівня кваліфікації, освіти та ступеня відповідальності за виконання робіт). Так, у 2010 році посадові оклади професіоналів та фахівців з вищою освітою різної кваліфікації (акушерок, фельдшерів, медичних сестер, лікарів-молодих фахівців, економістів, бухгалтерів, юрисконсультів, інженерів, які працюють у галузі) зрівняно з оплатою праці санітарок, двірників і прибиральниць і встановлено на рівні мінімальної заробітної плати (з 1 -го по 7-й тарифні розряди). За цих умов лікар дільничний (терапевт та педіатр без категорії) отримує заробітну плату меншу, ніж молодша медична сестра (санітарка). До того ж Профспілка проаналізувала втрати працівників галузі внаслідок такої політики і встановила, що вони втрачають до 40% річного заробітку. Так, головний лікар втрачає 16—18,5 тисячі, лікарі-хірурги — майже 19 тисяч, дільничні лікарі — 7,5 тисячі, медичні сестри — понад 7 тисяч і санітарки — 2,5 тисячі. Для всіх названих категорій це дуже відчутні втрати. Адже станом на 1 жовтня 2010 року, коли в нас змінився тарифний розряд (нині — 586 грн, а мінімальна зарплата в державі — 907 грн), заробітна плата головних лікарів становить приблизно 3100 (а мала б бути 4200—4800), хірургів першої категорії — 3165 (а мала б бути 4900), дільничних лікарів без категорії 1280 (мала б бути 1980), у медичних сестер 1500 (2200), санітарки 1315 гривень. Це не що інше, як політика подвійних стандартів у державі. Тому профспілки бюджетних галузей домоглися внесення в Генеральну угоду пунктів щодо механізму розв'язання питань оплати праці в бюджетній сфері.
— У галузі очікуються великі зміни, про які заявляють із найвищих трибун. Чого чекають від них медичні працівники?
— Медичні працівники мають зрозуміти, що їм забезпечить реформування галузі і в плані професійному (чи зміняться на краще умови їхньої праці), і в плані матеріальному (якою буде мотивація). На жаль, далеко не всі медики зрозуміли, в чому ж суть проголошених реформ, і тому очікують їх із побоюванням. Принаймні в цьому я переконалася під час спілкування в регіонах з профспілковим активом галузі. Оптимізація мережі асоціюється у свідомості людей зі скороченнями. Тому перш ніж щось впроваджувати, потрібно спочатку розробити законодавчу базу, провести роз'яснювальну роботу, відпрацювати нововведення на пілотних проектах тощо.
Коли щось змінюють, на практиці запитань виникає більше, ніж відповідей. Свого часу кошти на сільську медицину передали з районних бюджетів на сільські. Що з цього вийшло, всі добре знають. З 1 січня 2011 року все повертається на круги свої. Однак незрозуміло, як саме відбуватиметься цей процес. Передадуть на районний бюджет лише кошти чи й майно? Але ж воно є власністю сільських громад... Тому МОЗ України готує методичні рекомендації з цього питання, і це правильно. Потрібно готувати підґрунтя для будь-яких змін у галузі. Завдання міністерства — зробити систему охорони здоров'я більш мобільною,' більш доступною, підвищити рівень надання медичної допомоги населенню, а от Профспілці потрібно захистити медичних працівників, щоб вони не опинилися ні крайніми, ні постраждалими внаслідок реформування. Реформи — це дуже добре, але якщо вони здійснюються не за рахунок медичних працівників, а за умови їх відповідного фінансування.
Розмову вела Світлана ТЕРНОВА.
Ваше здоров’я 10 грудня 2010 року №47
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
