Профспілка працівників охорони здоров'я України

  Оплата праці

  Права працівників



  Преса

  Дайджест

  Приймальня голови молодіжної ради

Міністерство праці та соціальної політики

  

 ПРО  РОЗ'ЯСНЕННЯ  ДЕЯКИХ  ПИТАНЬ  ТРУДОВОГО  ЗАКОНОДАВСТВА



У Департаменті з питань державного регулюван­ня заробітної плати та умов праці розглянуто <...> звернення і в межах компетенції повідомляється.

Відповідно до статті 10 Закону України «Про відпустки» черговість надання відпусток праців­никам визначається графіками, які затверджу­ються власником або уповноваженим ним органом за погодженням з виборним органом первинної профспілкової організації (профспілковим пред­ставником) чи іншим уповноваженим на представ­ництво трудовим колективом органом, і доводиться до відома всіх працівників. При складанні графіків ураховуються інтереси виробництва, особисті інтер­еси працівників та можливості для їх відпочинку.

Конкретний період надання щорічних відпусток у межах, установлених графіком, узгоджується між працівником і власником або уповноваженим ним органом, який зобов'язаний письмово повідомити працівника про дату початку відпустки не пізні­ше як за два тижні до встановленого графіком терміну.

Оскільки законодавчо не встановлена форма графіка відпусток, він складається у довільній формі.

Враховуючи те, що Закон України «Про відпуст­ки» поширюється на всіх громадян України, які пере­бувають у трудових відносинах з підприємствами, установами, організаціями незалежно від форм власності, виду діяльності та галузевої належності, а також працюють за трудовим договором у фізич­ної особи, то норма Закону щодо складання графіка відпусток має бути дотримана і у випадку, коли на підприємстві працює три особи.

Пунктом 1.6 Інструкції зі статистики кількості працівників, затвердженої наказом Держкомстату України від 28.09.2005 р. № 286 та зареєстрованої в Мін'юсті 30.11.2005 р. за № 1442/11722, перед­бачено, що форми державних статистичних спосте­режень на підприємствах заповнюються на основі типових форм первинної облікової документації.

До первинної облікової документації для ви­значення кількісного складу працівників належить і табель обліку використання робочого часу.

Відповідно до пункту 1.3 Інструкції щодо за­повнення форми державного статистичного спо­стереження № 3-ПВ (термінова, піврічна) «Звіт про використання робочого часу», затвердженої наказом Держкомстату України від 27.12.2007 р. № 467 та зареєстрованої в Мін'юсті 11.01.2008 р. за № 15/14706, підставою для складання звіту є:

форми первинної облікової документації підпри­ємства, установи, організації (далі — підприємства): накази (розпорядження) про прийняття на роботу, переведення на іншу роботу, припинення трудового договору; накази (розпорядження) про надання від­пустки; табель обліку використання робочого часу; довідки й інші офіційні документи, що підтверджу­ють відсутність працівника на роботі;

укладений колективний договір підприємства;

документи бухгалтерського обліку та фінансової звітності.

Ведення табельного обліку робочого часу на підприємствах, в установах і організаціях ре­гламентується наказом Держкомстату України від 05.12.2008 р. № 489 «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статисти­ки праці». У табелі обліку використання робочого часу (типова форма № п-5) робляться відмітки про фактично відпрацьований час, відпрацьовані за місяць години, утому числі надурочні, вечірні, нічні години роботи та ін., а також інші відхилення від нормальних умов роботи.

Враховуючи вищезазначене, ведення табеля обліку використання робочого часу для під­приємств з невеликою чисельністю також є обов'язковим.

Особова картка працівника (типова форма № п-2) вищезазначеного наказу Держкомстату є основним документом з обліку особового складу на підприємстві.

Особові картки ведуться на всіх працівників підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності й галузевої належності (у тому числі незалежно від кількості працівників на підприємстві).

Статтею 24 Закону України «Про відпустки» пе­редбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невико­ристані ним дні щорічної відпустки, а також додат­кової відпустки працівникам, які мають дітей.

За статтею 12 Закону України «Про відпустки» щорічну відпустку на прохання працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості за умови, що основна безперервна її частина ста­новитиме не менше 14 календарних днів. При цьому ця частина відпустки не обов'язково повинна бути першою її частиною.

Зазначеною вище нормою передбачено мож­ливість поділу щорічної відпустки на частини, а не обов'язок роботодавця поділити її на час­тини, як того бажає працівник.

Оскільки остаточне рішення щодо надання працівникові відпустки приймає роботодавець, з метою недопущення втрат робочого часу, беручи до уваги виробничі обставини, він може й не по­годитися поділити відпустку так, як того бажає працівник, також може запропонувати свої умо­ви поділу щорічної відпустки або не поділити її взагалі.

Невикористану частину щорічної відпустки має бути надано працівнику, як правило, до кінця робо­чого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.

Законодавством не передбачено умови щодо надання невикористаної частини відпустки з дня тижня, що є наступним за днем закінчення по­передньої використаної її частини, або кратній 7. Роз'яснення Мінпраці від 20.07.95 р. № 06-2555 «Про поділ щорічної відпустки працівників, яка на­дається в календарних днях», яким передбачалася така умова поділу відпустки на частини, втратило чинність у зв'язку з прийняттям Закону України «Про відпустки», який було введено в дію з 1 січня 1997 року.

Особи, винні в порушенні законодавства про від­пустки, несуть відповідальність згідно з законодав­ством (стаття 28 Закону України «Про відпустки»).

Функції державного контролю за дотриманням законодавства про працю, в тому числі про від­пустки, здійснює Державний департамент нагляду за додержанням законодавства про працю та його територіальні органи.

У разі порушення роботодавцем норм законодав­ства про працю за результатами перевірки посадові особи Держнаглядпраці мають право вносити їм приписи про усунення виявлених порушень; скла­дати у випадках, передбачених законом, протоко­ли про адміністративні правопорушення, а також рьзглядати справи про такі правопорушення та накладати адміністративні стягнення згідно із за­конодавством.

Так, згідно з частиною першою статті 41 Кодек­су України про адміністративні правопорушення порушення встановлених термінів виплати пенсій, стипендій, заробітної плати, виплата їх не в повному обсязі, а також інші порушення вимог законодав­ства про працю — тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та громадян — суб'єктів підприємницької діяльності від тридцяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до статті 1886 цього Кодексу неви­конання законних вимог посадових осіб органів спеціально уповноваженого органу виконавчої влади з державного нагляду за додержанням за­конодавства про працю щодо усунення порушень законодавства про працю та загальнообов'язкове державне соціальне страхування або створен­ня перешкод для діяльності цих органів тягне за собою накладення штрафу на посадових осіб від п'ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

 

Заступник директора Департаменту

В. Мостовий


 

 

КОМЕНТАР

ДОТРИМАННЯ НОРМ ЗАКОНОДАВСТВА: РОЗ'ЯСНЮЄ МІНПРАЦІ


Складати графік відпусток, вести табель і заводити особові картки працівників потрібно обов'язково, навіть якщо штат установи невеликий.

У першій частині листа, який коментується, Мінпраці акцентує увагу на такому: навіть якщо штат установи невеликий, наприклад складає всього три працівники, вести відповідну докумен­тацію, передбачену законодавством, потрібно обов'язково.

Зокрема, необхідно:

1) складати графік відпусток, що безпосе­редньо передбачено ст. 10 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 р. 504/96-ВР (даліЗакон про відпустки).

Форми такого графіка чинним законодавством не встановлено, тому кожна установа розробляє його самостійно в довільній формі.

Конкретні строки складання графіка надан­ня відпусток також не визначено, тому вони встановлюються самостійно. У цьому питанні можна орієнтуватися на п. 20 Типових пра­вил внутрішнього трудового розпорядку для робітників і службовців підприємств, установ, організацій, затверджених постановою Держ­компраці СРСР від 20.07.84 р. №213, який передбачає, що графіки відпусток складаються на кожен робочий рік не пізніше 5-го січня по­точного року.

 

                        Наведемо примірну форму графіка відпусток

 

 

П І Б

Найменування

структурного підрозділу

Посада

Вид відпустки

Кількість к.д. відпустки

Період надання відпустки

Робочий рік, за який надається відпустка

Відмітка про коригування відпустки

Примітка

Підпис

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 


 

Працівника має бути попереджено про дату початку відпустки не пізніше ніж за 2 тижні до встановленого графіком строку. Зробити це ро­ботодавець може двома способами: або шляхом складання спеціального повідомлення про дату початку відпустки, або шляхом ознайомлення працівника з наказом про надання йому від­пустки. Якщо адміністрація порушить цю умову, тобто працівника у встановлений строк не буде попереджено про надання йому щорічної від­пустки, він може вимагати перенесення відпустки на інший період. Таке право працівникам надано п. 1 ч. 1 ст. 11 Закону про відпустки.

Підставою для надання щорічної відпустки є наказ (розпорядження) про надання відпустки, виданий на підставі графіка надання відпусток. Типову форму наказу (форму П-3) затвер­джено наказом Держкомстату «Про затвердження типових форм первинної облікової документації зі статистики праці» від 05.12.2008 р. № 489 (далі наказ № 489);

2) вести табель обліку робочого часу типової форми П-5. Нагадаємо, що з 1 січня 2009 року для обліку відпрацьованого працівниками часу необхідно застосовувати табель типової форми № П-5, затвердженої наказом № 489.

Табель складати необхідно для:

     обліку кількості відпрацьованого робочого часу працівниками, у тому числі для розрахунку зарплати працівникам, оплата праці яких зале­жить від відпрацьованого часу;

     контролю за дотриманням працівниками встановленого режиму робочого часу;

     отримання даних про відпрацьований час, необхідних для розрахунку виплат працівникам. Так, для розрахунку оплати днів хвороби, відпуст­ки у зв'язку з вагітністю та пологами, відпусток, днів відряджень та інших виплат, розрахунок яких здійснюють згідно з Порядком обчислення серед­ньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.95р. № 100, необхідні дані про відпрацьований у розрахунковому періоді час;

— для складання статистичної звітності із праці.

Виходячи з цього табель обліку робочого часу необхідно вести навіть в установах з невеликою кількістю працівників, на що звертає увагу Мін­праці в листі, що коментується;

3) вести особові картки працівника типової форми № П-2. 3 1 січня 2010 року спільним на­казом Держкомстату та Міноборони «Про затвер­дження типової форми первинного обліку № П-2 «Особова картка працівника» від 25.12.2009 р. № 495/656 (далі — наказ № 495) уведено в дію нову типову форму первинної облікової доку­ментації № П-2 «Особова картка працівника». Відповідно стара форма картки, затверджена наказом № 489 і яка діяла у 2009 році, втратила чинність.

Типова форма № П-2 заповнюється на кож­ного працівника, прийнятого за трудовим дого­вором, у тому числі й на сумісників, незалежно від кількості працівників.

Нагадаємо, що виняток становлять працівники органів, установ та організацій, на яких поширю­ється дія Закону України «Про державну службу» від 16.12.93 р. № 3723-ХІІ. На таких працівників ведуть особову картку за формою № П-2 ДС, затвердженою наказом Мінстату від 26.12.95 р. № 343.

Держкомстат у листі від 26.02.2010 р. № 17/1-25/Н-24/10/37 підкреслив: особові картки за но­вою формою мають вестися для працівників, при­йнятих у 2010 році. Для працівників, прийнятих у 2009 році чи в минулі роки, переписувати картки немає необхідності. Водночас картки за поперед­німи формами необхідно актуалізувати, тобто внести до них інформацію, що міститься в нині чинній формі і яка була відсутня в колишніх формах (дані про військовий облік, прописку, фактичне місце проживання тощо). Такі відомості можна вписати в особові картки від руки.

В іншому листі від 19.03.2010 р. № 17/1-25-61/10/59 Держкомстат зауважив, що типові форми первинних документів зі статистики праці, затверджені наказами № 489 та № 495/656, передбачають мінімальну кількість реквізитів і показників, облік яких має вести респондент. У разі потреби респонденти можуть вести облік й інших показників.

 

Поділ щорічної відпустки на частини У другій частині листа, що коментується, Мінпраці роз'яснює порядок поділу щорічної від­пустки на частини.

Так, згідно зі ст. 12 Закону про відпустки що­річну відпустку за бажанням працівника може бути поділено на частини будь-якої тривалості, за умови, що основна безперервна її частина складатиме не менше 14 календарних днів. При

цьому не обов'язково, щоб основну частину було використано першою.

Невикористану частину відпустки має бути надано до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надасться відпустка.

При поділі відпустки на частини слід пам'ятати, що остаточне рішення щодо поділу відпустки при­ймає роботодавець, тому він має право:

    не погодитися поділити відпустку так, як того забажає працівник;

    запропонувати свої умови поділу щорічної відпустки;

    не поділити відпустку взагалі.

Однак роботодавець не має права вимагати, щоб невикористана частина відпустки починала­ся з дня тижня, що є наступним за днем закінчен­ня попередньої використаної частини відпустки, або була кратною 7. Дійсно, така вимога діяла раніше (див. лист Мінпраці від 20.07.95 р. № 06-2555), однак на сьогодні вже не застосовується у зв'язку з прийняттям Закону про відпустки. Як­що ж роботодавець необґрунтовано наполягає на такому підході до надання невикористаної частини відпустки, то слід пам'ятати, що це роз­цінюватиметься як порушення вимог законодав­ства про працю, яке спричинює притягнення до адміністративної відповідальності згідно зі ст. 41 Кодексу України про адміністративні правопору­шення від 07.12.84 р. № 8073-Х.

 

Актуально

Реформи охорони здоров’я України....

Приймальня

Новини

14.09.21
Зміни до постанови № 1236
10.09.21
Парламентський Комітет з питань інтеграції до ЄС не підтримав одіозний антитрудовий законопроект
усі новини

Календар подій

Попередні September - 2021 Наступні
 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 
01
02
03
0405
06
07
08
09
10
1112
13
14
15161718
20212223242526
27282930 

Фотодокументи