За материнство бажане та безпечне
Нічого кращого немає, як тая мати молодая… Невмирущі безсмертні рядки Великого Кобзаря. У них – суть людського буття: молода мати “зі своїм дитяточком малим”. Неперервність поколінь. Вічність людини на землі… Та що залежить від матері? Без сумніву, багато. Та від суспільства – ще більше.
Здоров’я жінок є однією з найважливіших характеристик розвитку суспільства, оскільки саме стан здоров’я жінок здебільшого обумовлює стан майбутніх поколінь. На сьогодні питання збереження репродуктивного здоров’я, охорони здоров’я жінки та дитини є в Україні пріоритетними. Підвищення народжуваності, забезпечення умов для збереження репродуктивного здоров’я, підтримка сімей з дітьми та посилення соціального захисту материнства і дитинства – такі основні завдання державної реформи в галузі охорони материнства та дитинства.
Та відійшовши від високопарностей, спробуємо реально оцінити ситуацію, яка сьогодні склалася в цій ділянці охо-рони здоров’я – охороні материнства і дитинства. Тож запрошуємо читачів познайомитися із двома медичними закладами – Міським клінічним комунальним пологовим будинком №1 м. Львова та Львівським державним обласним перинатальним центром.
Людмила Шекета: «Якщо відповідально ставитися до вагітності, виконувати рекомендації лікаря, то багатьох проблем можна уникнути»
Не так давно Львівський міський клінічний комунальний пологовий будинок №1 звітував про те, що тут відбулися чотирьохтисячні пологи. З часів Незалежності України у цьому медичному закладі такої кількості пологів за рік ще не було.
Знакова подія спонукала і нас – профспілкову газету – написати про цей знаний у Львові заклад охорони здоров’я. Окрім цього, ця медична установа невдовзі святкуватиме визначну подію – 30-річчя свого існування. Загалом за ці 30 років у пологовому будинку №1 відбулися 92330 пологів. Тут народжувалися двійнята 1738 разів, а трійнята – 37. Найменша дитина, що вижила, мала масу 720 грам, найбільша ж народилася із масою 5500 грам
Очолює Львівський міський клінічний комунальний пологовий будинок №1 Людмила Дмитрівна Шекета – акушер-гінеколог вищої категорії, заслужений лікар України.
Людмила Дмитрівна родом із Рава-Руської, з родини медиків та військовослужбовців. Виховала двох дітей. Донька Наталя також стала лікарем акушер-гінекологом. А син Олександр – економіст, пішов слідами батька Михайла Олексійовича – інженера-геофізика.
Людмила Дмитрівна після закінчення (з відзнакою) Львівського державного медичного інституту з
1984-87рр. працювала лікарем загальної практики в Ефіопії. Відтак, пройшла шлях від дільничного лікаря, акушер-гінеколога жіночої консультації, завідувача жіночої консультації до головного лікаря пологового будинку. Упродовж чотирьох років працювала на відповідальній посаді – головного позаштатного акушер-гінеколога м. Львова. Роботу вона поєднує з політичною й громадською діяльністю – як депутат Львівської міської ради від ВО “Свобода” працює в депутатській комісії з медицини, освіти, науки і соціального захисту.
Нагороджена почесними грамотами міського голови м. Львова та УОЗ м. Львова, Львівського національного медичного університету імені Данила Галицького.
За останні роки пологовий будинок, який очолює Людмила Шекета також відзначений численними грамотами.
В одному із своїх інтерв’ю Людмила Шекета на запитання чи повинна держава опікуватися матерями й дітьми, сказала такі слова:
– Тепер чуємо, що школи не готові до навчального року, що бракує дитячих садочків… Це також обставини, які не спонукають народжувати. Якщо жінка хоче після трьох років декрету піти працювати, реалізувати себе, то вона не має куди подіти свою дитину – нема місця в садочках. Хоче дати добру освіту дитині – немає доброї школи. Хіба це гідне ставлення держави до народжуваності? До того ж упродовж останніх років практично немає породіль, у яких би в медичній картці, окрім діагнозу “вагітність”, не фігурували й інші діагнози. Анемія, запалення нирок, проблеми жовчних шляхів, щитоподібної залози – типові недуги молодих жінок. А вагітність – це надзвичайно важливий період, який загострює усякі хронічні захворювання. Багато недуг впливають на здоров’я дитини, яку жінка виношує. Але якщо відповідально ставитися до вагітності, виконувати рекомендації лікаря, то багатьох проблем можна уникнути.
У міському клінічному комунальному пологовому будинку №1 м. Львова і медики, і вагітні до народження нового життя ставляться саме так, адже установа ця з давніми традиціями та колективом висококваліфі-кованих спеціалістів. Лікувально-профілактичний заклад – 3-го рівня акре-дитації, що надає стаціонарну акушерсько-гінекологічну та неонатологічну допомогу із застосуванням високотехнологічної апаратури, інструментарію, обладнання та використанням ефективних методик діагнос-тики, лікування, рододопомоги. Тут є своя клініко-діагностична лабораторія. Є і ліцензії на медичну практику та ліцензія комітету з контролю за наркотиками. Сертифіковані як «Лікарня доброзичлива до дитини».
Пологовий будинок працює в проекті «Здоров’я матері та дитини» і відзначений сертифікатом «Заклад якісного медичного обслуговування».
На базі МККПБ №1 є кафедра акушерства та гінекології ЛНМУ ім. Д. Галицького. Тут проходять навчання лікарі-інтерни за спеціальністю акушер-гінеколог та неонатолог, а також акушерки чотирьох медичних училищ міста.
Завдяки створеному в складі установи Центру про-філактики та лікування недоно-шування вагітності заклад надає медичну допомогу жінкам м. Львова з проблемами недоношування вагітності та передчасними пологами. Всі пологи відбуваються в обладнаних згідно сучасних вимог індивідуальних та сімейних пологових залах із залученням партнерів.
В МККПБ №1 працюють 64 лікаря (з них – 75% з вищою та першою атестаційними категоріями), 156 медичних сестер (з них – 76% з вищою та першою атестаційними категоріями).
Пологовий будинок розрахований на 180 ліжок. Фізіологічний післяпологовий відділ розрахований на 60 ліжок із 100% сумісного перебування матері та дитини з опе-раційним блоком та кабінетом підтримки грудного вигодовування. Відділення патології вагітності – на 44 ліжка. До складу пологового відділення входять приймальний покій, індивідуальні, сімейні пологові зали та палати для вагітних, роділь і породіль з інфекційними захворю-ваннями в стадії гострих клінічних проявів. Є й гінекологічне відділення, й центр профі-лактики та лікування невиношування вагітності на 30 ліжок; анестезіологічне відділення з 6-ма ліжками інтенсивної терапії; відділення неонатального догляду та лікування ново-народжених; кабінет ультразвукової діагностики; кабінет фізіотерапії; кабінет планування сім’ї. Проте тут і досі перева-жають жінки, що народжують вперше. От коли понад 50 % будуть породіллі, які народжують повторно, тоді можна казати, що населення України зростає.
Жінка тут почувається ліпше і спокійніше, бо започатковано партнерські пологи. Згідно з наказом МОЗ 2006 року, такі пологові зали мали б відкрити в усіх поло-гових будинках України. Але ця справа впирається у фінансування, якого завжди недостатньо. Скажімо, якщо торік у Львові медицина отримала 65% від потреби, то цього року – 35%...
Та все ж, нещодавно після капітального ремонту в МККПБ №1 відкрили акушерський приймально-оглядовий покій. На це з бюджету виділили 295 тис. грн. У 2009 році поступило майже 5396 пацієнток, 606 було у невідкладних станах і потребували негайної допомоги, а приймальний покій – це місце, з якого починається пологовий будинок. Через нього проходить кожна пацієнтка, тому тут і зробили його таким, щоб жінки отримували душевний спокій, комфорт і навіть домашній затишок. Окрім цього тут ще й цілодобово для жінок надають консультативну допомогу.
У найближчих планах колективу міського клінічного комунального пологового будинку №1 м. Львова – професійне зростання ме-дичного персоналу, покращення матеріально-технічної бази, впровадження су-часних новітніх технологій.
В Інтернеті часто зустрічаються відгуки про Львівські пологові будинки. Серед них – і про міський клінічний пологовий будинок №1. Ось що пишуть ті, котрі стали тут мамами.
Я задоволена!
Ми народились на Мєчнікова 10.01.2010р. в 15.15. Коли я поступала не було нікого, а на наступну добу вже не було, де класти породіль, тому їх клали по різних поверхах, а діти були в післяпологовому відділенні. В принципі нічого поганого сказати не можу... Родила на 1 поверсі в сімейному родзалі, бо був вільний. Тут класний ремонт, умови супер. Після родів через 2 години перевезли на 3 поверх у післяпологове відділення, лежала в палаті №10, умови не погані. В палаті 2 ліжка, 2 пеленальних столи, 2 тумбочки біля ліжка, умивальник. Палата була близько до туалету, є душ з теплою водою. За дверима палати, в коридорі є мікрохвильовка, електро-чайник, трохи далі по коридору холо-дильник. Дитина була зі мною з моменту народження і до виписки, ніхто дітей не забирав, медсестри приходили в палату і робили при нас всі процедури. Умови ліпші ніж були 7 років тому. Я маю з чим порівнювати. Так як карантин, ніяких відвідувачів не було. Загалом я задо-волена.
Дякую!
Особисте дякую санітарці Ані – старшій жіночці. Після пологів вона мене нагодувала, зробила гарячого чаю, опікувалась як дочкою...
Мені також повезло!
Мені також повезло з персоналом на Мєчнікова, я народжувала в листопаді 2009р., акушерка Іра (молоденька) робила чай з лимоном під час пологів, робила масаж поясниці таким пласт-масовим павучком, допомогла пере-одягнутися, порозкладала всі речі. На подяку ніхто не натякав, мені аж дивно було. У мене склалося приємне враження про цей роддом і про персонал.
Лариса ЯНІВ:«Наш заклад працює за програмою «Стратегія подолання материнської і дитячої смертності»
Ще трішки і Львівський державний обласний клінічний перинатальний центр святкуватиме своє 25-річчя. Збудований ще за радянськими стандартами, він і нині найбільший у Львові лікувально-діагностичний, організаційно-методичний, профілактичний заклад, який надає допомогу вагітним та хворим з гінекологічною патологією жінкам. Cюди йдуть, бо тут працюють висококваліфіковані спеціалісти, усі неординарні питання тут вирішують разом з працівникамими кафедри акушерства, гінекології та перинатології ЛДМУ ім. Данила Галицького та інститутом спадкової патології. Тут залюбки реалізовують новітні технології. А в багатьох починаннях Центр взагалі – піонер. Наприклад, саме тут вперше відкрилося «Вікно життя».
Без сумніву, добрий імідж закладу творить колектив медичних працівників Львівського державного обласного перинатального центру, який очолює Лариса Богданівна ЯНІВ – медик з поважним стажем роботи, лікар вищої категорії.
Лариса Богданівна уже понад 30 років віддала справі Гіппократа. Починала працювати в жіночій консультації, відтак – у Львівському державному обласному перинатальному центрі. У неї також скоро ювілей – 10 років як очолює ЛДОПЦ. У Головному управлінні охорони здоров’я ЛОДА Ларису Богданівну характеризують як висококласного спеціаліста й умілого організатора. А ще Лариса Богданівна й сама мама, бабуся та просто приємна небайдужа жінка.
Сьогоднішня розмова з Ларисою Богданівною ЯНІВ про те, як наші колеги роблять материнство бажаним та безпечним.
– Ларисо Богданівно, як Вам у такі скрутні, безгрошові часи вдається створити максимально сприят-ливі умови для матері і дитини?
– Ми намагаємося йти у ногу з часом – бути в постійному пошуку. Наприклад, у нашому Центрі в стаціонарі вперше було запроваджено “10 принципів успішного грудного вигодовування”, що нам дозволило у 2001 році здобути міжнародний статус “Лікарня доброзичливого ставлення до дитини”. За ініціативою ВООЗ-ЮНІСЕФ пройшли повторні сертифікації. Окрім цього ми перші почали проводити сімейні пологи. Подружня пара проходить попереднє навчання та підготовку до пологів у Центрі лактації та грудного вигодовування. Я вважаю, що підтримка жінці у такий момент надзвичайно необхідна. Тому у нас 80% пологів – сімейні. Маємо 10 індивідуальних пологових залів. 6 років тому у нас вперше почав діяти Центр розвитку дитини до трьох років. Фахівці навчають батьків, якими навиками повинні володіти діти до трьох років. В 90-х роках в гінекологічних відділеннях освоїли лапароскопічні операції медичною апаратурою, отриманою як гуманітарна допомога. На превеликий жаль, зараз ми маємо прекрасних фахівців, проте лапароскопічний апарат застарів, а нового – немає, і це колосально гальмує розвиток даного напрямку, особливо зараз, коли засто-совуються допоміжні репродуктивні технології. З 2008 року розпочали співпрацю з проектом «Здоров’я матері та дитини», який передбачає неагресивне ведення пологів, мінімум втручань, демедикалізацію пологів, активне ведення третього періоду, присутність і вільне відвідування родини. Звісно, у розумних межах у визначений для цього час. Та все ж – у нас відкритий, а не закритий заклад.
– Як це вплинуло на показники роботи?
– Основним напрямком роботи перинатального центру є надання допомоги при передчасних пологах, а це 15% із загального числа пологів, а також виходжування недоношених дітей у ранньому неонатальному періоді. Однак і при такій спеціалізації, ми маємо значне покращення показників лікувальної роботи. Здається, що ж тут особливого, наприклад у тому ж грудному вигодовуванні, або у тому, що дитинка одразу після народження залишається з мамою (у нас в акушерсько-фізіологічному відділенні створені умови для 100 відсотків спільного перебування матері та дитини), ми отримали покращення усіх показників, котрі стосуються і здоров’я мами, і здоров’я дитини – знизилась кількість ендометритів, відсутні багато років мастити, новонароджені менше втрачають вагу, відсутні випадки інтранатальної загибелі плоду та смерті доношених дітей в ранньому неонатальному періоді, різко знизилась кількість післяпологових кровотеч, тощо. Можна з певністю сказати, що акушерство і гінекологія розвиваються у європейському напрямку.
– Про те, що у Центрі діє «Вікно життя», напевно знають усі, пам’ятають і передісторію його відкриття, коли за кілька місяців того року на смітниках Львова знайшли тіла трьох покинутих немовлят. У такій ситуації справді свята справа вжити будь-яких заходів, аби був хоч найменший шанс врятувати цих дітей. Мами-зозулі користуються запропонованим вами виходом із ситуації?
– Дитинку нам підкинули лише один раз. Ми дотрималися своїх обіцянок збереження анонімності і жодним чином не намагалися дізнатися особу матері. Хлопчика перевели у дитячий будинок і вже за 3 місяці його всиновили. Завдяки пункту «Вікно життя» він росте здоровий у повноцінній сім’ї. Якщо ми уже зачепили таку болючу тему, хочу наголосити, що у нашому Центрі від діток мами почали менше відмовлятися. Очевидно, на це вплинув і розмір фінансової допомоги на утримання дитини.
– Законом передбачена реєстрація діток, які наро-дилися з вагою 500 г. Чи маєте ви достатні умови, щоб врятувати їх?
– Наш заклад працює за програмою «Стратегія подолання материнської і дитячої смертності». В рамках проекту ми придбали найсучасніше медичне обладнання. У відділенні реанімації новонароджених у 2009 році проліковано 31 дитину з ваговою категорією 500-999 г. Це становить 10, 8% від загальної кількості дітей, народжених в ЛДОПЦ. З них вижило 16 (51,6%). У нас широко застосовується респіраторна підтримка новонароджених в режимі СРАР, штучна вентиляція легень, препарати замісної терапії та інше. Ми маємо все необхідне обладнання, докладаємо усіх зусиль аби врятувати таких діток. Проте є проблема – недостатня кількість пре-паратів (ендогенних сурфактантів) для лікування новонароджених з масою тіла 500 -1500 г з респіраторним дистрессиндром. Втім, не лише в Україні, а й у світі широко ведеться дискусія щодо надання високовартісної допомоги новона-родженим з екстремально низькою масою тіла, адже дітки, які виживають не мають повноцінного життя.
– Ви декілька років тому приймали у світ перших СНІДівських діток. Тепер Віл-інфіковані жінки також у вас народжують?
– Народжують. І якщо на початках медики мали певний острах, то тепер жодної упередженості до них немає, зрештою кожна жінка розглядається як потенційно небезпечна і від неї можна заразитися. ВІЛ – інфіковані вагітні поступають у будь-який відділ, ставлення до них не відрізняється від інших.
– Скільки у вас відділень?
– В ЛОКПЦ функціонує 3 акушерських від-ділення, відділення новонароджених, реанімації новонароджених, оперативної гінекології, профілактики, діагностики і корекції порушень репродуктивної функції жінки, інтенсивної терапії та реанімації, лабораторно-діагностичний блок та допоміжні служби. Функціонує добре оснащене медичною апаратурою відділення анестезіології та реанімації новонароджених, де надається ква-ліфікована допомога недоношеним новона-родженим. Скажімо, у відділенні патології вагітності, у якому концентруються вагітні з невиношуванням з 22-х тижнів (50% від усіх госпіталізованих) з діагностичною метою застосовується кардіо-токографія, доплерографія, визначення біо-фізичного профілю плоду. Вагітні залучаються до активного самоконтролю за власним станом та станом плоду. Ведеться карта рухів плоду. У гінекологічних відділеннях надається допомога з акцентом на сучасні ендоскопічні методики – лапароскопію, гістероскопію, для більш повної медико-соціальної реабілітації пацієнток. За рік проводимо до 980 оперативних втручань. Про-водимо й до 200 оперативних втручань лапаро-скопічним доступом, впроваджуємо нові методики лікування. А діагностика та корекція репродуктивної функції, забезпечення інвазивної пренатальної діагностики та скрінінг-тестів проводиться для пацієнтів із семи областей Західного регіону України .
– Ларисо Богданівно, яким здобутком пишаєтесь найбільше?
– Найбільший наш здобуток це – визнані у Львові, в Україні та й навіть за її межами, висококваліфіковані спеціалісти, які мають наукові ступені, нагороди, заслужили авторитет і повагу у колективі і серед пацієнтів. Користуючись нагодою, через нашу газету, дякую за розуміння і плідну співпрацю усім своїм колегам.
– Дякуємо і Вам за розмову. Ми також, користуючись нагодою, вітаємо Вас з Днем народження. Прийміть найщиріші вітання і побажання процвітання і значних досягнень у справах, які ви започаткували, а запорукою успіху нехай буде Ваша енергійність, цілеспрямованість та бажання досягти нових висот!
Тетяна ЯРЕМЧУК,
редактор інформаційного бюлетеня
«За медичні права»
Здружує профспілка
Окрім двох осіб, усі працюючі в ЛДОПЦ, а їх – 450 осіб – члени профспілки. Задає тон у профспілковій роботі вольова і життєрадісна голова профкому – Лариса Побережник. Їй допомагають члени профкому: Галина Єременко, Вікторія Гайдар, Іванна Кушнір, Леся Галецька
Найважливіше завдання профспілки – це захист прав своїх членів. Відтак – організація дозвілля. Найбільше медики Львівського державного обласного перинатального центру полюбляють подорожі.
Оце нещодавно повернулися із Гошева. Поїздка сподобалась усім. Поділилися враженнями з колегами. Тож тепер профком знову готує подорож до Гошева. Правда, поїдуть вже представники іншого відділення.
Є у колективі й фанати спорту. Їм, щоправда, уже за 50. Отож від участі у спортивних змаганнях відмовляються. Та не лишень вік обумовлює це. У волейбол грають лише «для себе», тому що лікарям, а особливо ж хірургам, ані падати, ані травмувати себе не можна: постраждають їхні пацієнти. Профспілка подарувала своїй команді футболки та м’яч і вони залюбки збираються на гру, коли випадає хвиля часу.
А ось колективу самодіяльних акторів тут немає: кажуть робота занадто відповідальна, тож так виснажуються, що після трудового дня вже й не до співу. Проте, День медичного працівника, День медичної сестри обов’язково святкують. У дружньому колі, всі разом. Зі щирими усмішками та побажаннями.
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
