Нові акценти діалогу влади, роботодавця і профспілки
Нині, як ніколи, широкі маси трудівників України зацікавлені в збереженні та укріпленні профспілок, адже це єдина доступна організація, котра займається повсякденними проблемами простих людей, які вже давно розчарувалися в обіцянках політиків і працедавців. Люди шукають реального захисту своїх інтересів. А влада і бізнес шукають додаткових інструментів впливу на соціальну атмосферу в країні. Традиційно роль буфера, або, як тепер модно казати, модератора соціального діалогу виконують профспілкові об’єднання. Про те, як виконує цю місію Львівська обласна організація професійної спілки працівників охорони здоров’я України ми розмовляємо з Юрієм БІЛИМ, головою одного із найчисельніших профспілкових об’єднань Львівщини.
– Юрію Володимировичу, активну роботу у діяльності Львівської обласної організації профспілки працівників охорони здоров’я України Ви розпочали на початку 90-х років – майже з часу становлення Незалежності нашої держави. Розкажіть, яким був шлях нашої профспілки?
– На початку 90-х років профспілкова організація стала перед вибором стратегії свого розвитку. Це були непрості часи докорінних змін актів чинного законодавства України, політичних та економічних реформ, нових концептуальних підходів органів державної влади та місцевого самоврядування до функціонування галузі охорони здоров’я. Усі без винятку суспільні трансформації того часу знайшли своє відображення у роботі цієї галузі. Усвідомлюючи, що адміністративні важелі все менше працюють в економіці, а галузь охорони здоров’я є невід’ємною її частиною, свій вибір ми зупинили на посиленні договірного характеру правового регулювання трудових відносин працівників охорони здоров’я. Необхідно було глобалізувати договірний правовий вплив на ці відносини, щоби поставити під захист всі трудові колективи. Ми наполегливо працювали над концепцією Закону України «Про колективні договори і угоди». 1 липня 1993 року Закон набув чинності. Таким чином, кожний трудовий колектив закладу охорони здоров’я став рівноправним договірним партнером роботодавця. Силами лідерів нашої профспілкової організації було розроблено перший проект колективного договору і розпочалась договірна кампанія. Не всі учасники цієї кампанії відразу сприйняли колективний договір як реальний засіб боротьби за законні права працівників галузі. Проте час показав, що наш вибір на користь договірного регулювання праці є ефективним засобом впливу профспілки на роботодавця, й бюджетна сфера не виняток; з допомогою колективних договорів були значно розширені законні гарантії працівників: в оплаті праці, у відпустках тощо. Сьогодні в області немає закладу охорони здоров’я, який би не уклав колективного договору: у всіх колективах уважно вивчаються його положення, застосовуються норми колективного договору. А звіт про виконання колективного договору є підставою відчути свою відповідальність й уповноваженим трудовими колективами представникам профспілки й керівникам закладів. Це, звісно, лише штрих до того складного шляху, який пройшла профспілка. Та він наочно продемонстрував життєздатність профспілкової організації. І сьогодні однозначно можна сказати, що потреба у профспілковій роботі зросла вдвічі.
– У чому ж вона полягає тепер?
– Наше завдання – формувати соціальний діалог між владою, бізнесом і робітниками. Сьогодні профспілки – на вістрі діалогу влади, роботодавця і працівників, у яких полярні інтереси. В силу свого правого статусу та завдань профспілка взаємодіє з одного боку, з роботодавцем, з іншого – з органами державної влади. З правової точки зору механізм цієї взаємодії знаходить своє відображення у колективних договорах, Галузевій та Генеральній угодах. З організаційної точки зору цей механізм виявляється у наших щоденних контактах з керівниками закладів та установ, з представниками органів державної влади та місцевого самоврядування. Такі контакти й трансформуються у системний соціальний діалог. Це партнерство досягло рівня, достойного для правового регулювання законом України. Сьогодні на розгляді Верховної Ради України знаходиться законопроект «Про соціальний діалог в Україні». Соціальний діалог розглядається як засіб узгодження позиції влади, роботодавця та профспілок з основних соціально-економічних питань. Кожна зі сторін діалогу усвідомлює, що їй потрібний грамотний, відповідальний та прогнозований соціальний партнер. Переконаний, що соціальний діалог в Україні є ефективним засобом соціалізації нашої держави, тобто такого способу державного та суспільного буття, коли людина, її права та інтереси визнаються найвищим пріоритетом діяльності усіх органів влади та суспільних інституцій. Профспілка стала гідним партнером влади та роботодавця. З одного боку, це підтверджує правильність нашого напрямку розвитку, а з іншого, додає відповідальності.
– Багато хто дорікає профспілковим організаціям тим, що вони сьогодні невиправдано лояльні до роботодавця та влади. Що Ви можете сказати на такі закиди?
– Зібрати демонстрацію або провести страйк – не проблема. Проблема – зрозуміти позиції сторін і виробити конструктивне рішення. Без демонстрацій, без соціальної напруженості. А заклики до страйків неодмінно призведуть до порушення умов функціонування галузі, відтак – до її руйнування. А цього люди нам не пробачать. Права кожного працівника охорони здоров’я можна захистити на засадах професійної солідарності, тверезого розрахунку, фахових дій. Я часто спілкуюсь з керівниками закладів та установ, переважна більшість їх на сьогодні стверджує: уже не потрібний безвідмовний голова профкому, а потрібний грамотний, принциповий та відповідальний профспілковий активіст; потрібна профспілкова організація, яка стане потужним соціальним партнером роботодавця. <//font><//font>
Усвідомлюючи ці нові завдання, ми все частіше залучаємо до роботи фахово підготовлену молодь. Я переконаний, саме молодь повинна стати надійним резервом профспілкових та адміністративних кадрів галузі.
– Які завдання Ви визначаєте як першочергові?
– Найперше треба піднімати авторитет профспілки. Розуміючи це, ми й надалі будемо вдосконалювати умови колективного договору, ставлячи за мету запровадити додаткові пільги, гарантії та компенсації саме для членів нашої профспілки. Сподіваюсь, що вже на початку 2010 року ці додаткові переваги для наших спілчан будуть введені в дію в усіх закладах Львівської області, що буде вигідно вирізняти статус саме наших спілчан.
– Яким, на Ваш погляд, буде майбутнє галузевого профспілкового руху?
– Думаю, що профспілка зосередить свої сили на більшій інформатизації спілчан. Ми плануємо створити єдиний медіа-простір, прямий і зворотній зв’язок зі спілчанами, єдиний електронний реєстр спілчан. Очевидно, працюватимемо над поглибленням та вдосконаленням системної роботи з органами влади, роботодавцем як соціальними партнерами на рівних умовах співпраці. Вдосконалюватимемо трудові відносини між працедавцем та працівниками. Не припинятимемо й системну, постійну і планову роботу з молоддю, ставлячи за мету виховання активної життєвої позиції, формування серед молоді позитивного іміджу українського лікаря, виховання професійно підготовленого менеджера з медицини. При цьому не забуватимемо про розвиток наставництва і використання для досягнення цієї мети досвіду, енергії і можливостей Ради ветеранів медицини.
– Юрію Володимировичу, на актуальну тему про роль і завдання профспілки у нашому суспільному житті ми говоримо у переддень найголовнішого свята нашої держави – Дня Незалежності. Редакційна колегія медичного інформаційного бюлетеня «За медичні права», яку Ви очолюєте восьмий рік, вітає Вас з цією знаменною датою.
– Дякую. Я також, користуючись нагодою, через нашу газету вітаю всіх спілчан, працівників охорони здоров’я – лікарів, медичних сестер, адміністративний, молодший та технічний персонал з Днем Незалежності нашої держави. Переконаний, що це свято кожного громадянина України. У цей день усі ми повинні звернутись, насамперед до себе, з одним питанням: що я зробив для України? Відповідь повинні знаходити у кожному робочому дні, чесно та самовіддано виконуючи свою роботу. Хочу нагадати слова митрополита Андрея Шептицького: «Не потоком шумних i галасливих фраз, а тихою i невтомною працею любiть Україну». У цих словах дуже вдало поєднується і упокорення християнина, і гордість громадянина. Нам потрібно вгамувати свою гординю, відкинути все несправжнє заради майбутнього. Ми зобов’язані зробити свій вибір на користь кращого життя. А реальний вплив на вирішення сьогоднішніх соціальних проблем залежить від кожного з нас. Проте лише разом ми можемо діяти ефективніше, захищаючи себе, свою сім’ю, колектив, кожного спілчанина зокрема. Одному така ноша не під силу. Тому профспілка є і буде. А стан профспілкового руху завжди слугуватиме показником розвитку трудящих держави і мірою їх організованості.
Тетяна ЯРЕМЧУК
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
