Лікар! Коли це слово звучатиме гордо...
Професія лікаря, говорив давньогрецький філософ Сократ, – це дар від Бога. В основі фахової діяльності лежить і професіоналізм, і велика відповідальність за життя. У повсякденній діяльності лікарів трапляється всяке. Є й прикрощі, й невдачі, й прорахунки… На жаль, тепер саме вони вийшли на передній план. Чому так? Про це у переддень свята розмовляємо із головним лікарем Львівського державного онкологічного регіонального лікувально-діагностичного центру Ігорем КОВАЛЬЧУКОМ
– Медицина – мабуть, єдина мирна галузь, де ті, хто приступає до роботи, виголошують клятву Гіппократа, котра з’явилась ще тоді, коли не було десять заповідей, даних Мойсею, але за рівнем моральності вона ніскільки не поступається розумінню праведності. Вчитуючись у високі слова клятви Гіппократа, розумієш, що лише абсолютно порядні люди можуть виголосити її. Та й звитяги лікарів не раз підтверджували це. То що ж змушує медиків сьогодні говорити про формування свого позитивного іміджу?
– У кожній професії існує соціальна складова. Соціальність професійної діяльності лікаря нерозривно поєднана з якістю роботи. Іншими словами, роль лікаря полягає не стільки в тому, щоб вилікувати пацієнта від певної хвороби, скільки в тому, щоб навчити його бути здоровим, уникати захворювань, не допустити інвалідності. Без поваги до лікаря – не може бути поваги до його роботи. Та сьогодні загострилася проблема, суть якої полягає в тому, що образ «ідеального лікаря» набагато віддалився від іміджу реального лікаря, з яким стикаються пацієнти. Будемо відверті. Ідеальний образ завжди випереджає реальний – це об’єктивно. Однак сьогодні реальний образ лікаря формується ситуативно з урахуванням реакції окремих пацієнтів, недостатнього бюджетного фінансування медичної галузі, відсутності державної політики на утвердження високої ролі лікаря в суспільстві, низької оплати праці лікаря. Отож, самі передумови для формування іміджу медпрацівника вже є негативними.
– Здебільшого імідж формують засоби масової інформації. Чи завжди вони упереджено ставляться до лікарів?
– На жаль, ЗМІ почали виконувати не лише інформаційну функцію, але й оцінюючу. Не секрет, що автори газетних публікацій чи телевізійних сюжетів віддають перевагу розгляду конфліктів за участю медпрацівників, кримінальній хроніці, фігурантами якої є медичні працівники. ЗМІ активно «мусують» штучне протистояння інтересів лікаря та пацієнта. Використовуючи це протиріччя з метою підняття своїх тиражів, засоби масової інформації часто подають так звані «смажені факти». Загалом, тепер журналістиці, призначеній для широкої аудиторії, потрібна лише негативна сенсація. На жаль, лікарі не можуть цього змінити. Але взяти цю обставину до уваги зобов’язані.
– При всій повазі до своїх колег, я з Вами погоджуюсь. Та взяти таку обставину до уваги замало. Очевидно, що треба щось робити. Лікарі ж – зайняті люди. Хто конкретно має займатися формуванням іміджу?
– Формувати позитивний імідж повинні органи управління охорони здоров’я, організатори управління охорони здоров’я, галузева профспілка, профільні медичні громадські об’єднання, зокрема, Асоціація головних лікарів, Асоціація медичних сестер, Центр здоров’я. Саме ці організації провадять політику галузі в цілому. Адже неможливо ефективно втілювати політику здоров’я нації без утвердження позитивного іміджу безпосередніх виконавців цієї політики – лікарів. Хочу наголосити, що задля цієї мети використовувати лише власний медіа-ресурс не достатньо. Він не є поширеним серед «аудиторії пацієнтів», а лише серед «аудиторії лікарів», отож, не може донести необхідну інформацію до широкого загалу. Тому слід використати суспільно-політичний медіа-ресурс. Слід сформувати підходи, способи, прийоми викладу інформації, спрямованої на формування позитивного іміджу медпрацівника. Необхідно поглибити кооперацію між профспілковими ЗМІ та обласними центрами здоров’я. Рівень цієї кооперації повинен бути відображений в окремому розділі Колективної угоди про співпрацю та соціальне партнерство між Головним управлінням охорони здоров’я ЛОДА та обласною організацією професійної спілки працівників охорони здоров’я України. Фахівці зі зв’язків із громадськістю, профспілкові активісти мають бути належним чином зорієнтовані на збирання, обробку, виклад через засоби масової інформації відомостей, які сприятимуть досягненню завдання. Передусім, необхідно буде подолати бар’єр між «аудиторією лікарів» та «аудиторією пацієнтів» – це можливо, лише використовуючи зацікавленість людини бути здоровою.
– А чи не сприймуть журналісти, а відтак і суспільство, таку політику як дозування інформації чи замовчування проблем?
– Наша мета – здорова нація. Це завдання не лише медиків, а й кожного свідомого члена суспільства. Журналістів – у тому числі. Тому всім слід зрозуміти, що існує взаємозв’язок двох соціально-психологічних явищ: іміджу лікаря та іміджу здорової людини, утвердження поняття «здоров’я» із самим здоров’ям. Об’єктивний зв’язок між цими явищами існує, отже, формування позитивного іміджу є об’єктивно необхідним. Якщо формування позитивного іміджу медпрацівника є одним зі способів психологічної дії на суспільство з метою утвердження здорового способу життя, якщо існує об’єктивний взаємозв’язок між «позитивним іміджем лікаря» та здоров’ям людини, то тоді чому цього не можуть зрозуміти журналісти?
– Будемо сподіватися. Тим більше, що на підсвідомому рівні в суспільстві таки панує довіра до свого лікаря.
– Звісно. Згадаймо минулу каденцію всього депутатського корпусу України. Були обрані депутатами 24 медичних працівники (тепер їх значно менше). А справи з фінансуванням бюджетної медицини були не набагато кращими, ніж за нинішньої каденції. Тож, коли народ обирав лікарів своїми депутатами, він керувався саме соціальним статусом (іміджем) лікаря, а не станом розвитку галузі охорони здоров’я. Отже, десятиліттями в суспільстві формувалася довіра до лікаря, його суспільну роль визначено на високому рівні. Над хвилями соціальних перетворень її треба лишень трішки піднести.
Тетяна Яремчук, випусковий редактор інформаційного бюлетеня «За медичні права»
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
