Соціальне партнерство – запорука успіху

Брифінг з питань ефективності соціального партнерства роботодавців комунальних закладів охорони здоров’я міста Львова та Львівської міської організації профспілки працівників охорони здоров’я України, місто Львів

Учасники:

Зуб В.І. – начальник управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради

Варава А.І. – голова Львівської міської організації професійної спілки працівників охорони здоров’я України

Кореспондент: «Андрію Ігоровичу, насамперед, дозвольте привітати Вас з обранням на посаду голови Львівської міської організації професійної спілки працівників охорони здоров’я України.»

Варава А.І.: «Дякую за Ваші привітання».

Кореспондент: «Як Ви оцінюєте стан профспілкових справ сьогодні?»

Варава А.І.: «Львівська міська організація є організаційною ланкою професійної спілки працівників охорони здоров’я України, яка об’єднує працівників медичних, фармацевтичних, санаторно-курортних установ та інших організацій, пов’язаних з охороною здоров’я, незалежно від форми власності і видів господарювання, студентів вищого та учнів середнього навчального закладу, пенсіонерів, безробітних, які раніше працювали в галузі. Профспілка працівників охорони здоров’я України на сучасному етапі розвитку суспільства активно шукає нові форми роботи з урахуванням міжнародного досвіду щодо захисту трудових прав та інтересів працівників галузі і гарантій діяльності профспілок, з метою посилення її впливу на розв’язання соціально-економічних проблем галузі: досягнення гідного рівня оплати праці, соціальних стандартів для членів профспілок, забезпечення єдності профспілкового руху.

Проблеми профспілкового руху України, на мій погляд, обумовлюються загальним станом сучасного соціально-економічного розвитку нашої держави, а також якістю внутрішньоспілкової роботи. Окремий блок проблем, які обумовлюють діяльність професійної спілки – це питання перманентних реформ галузі охорони здоров’я, які ми спостерігаємо останнє десятиліття.

Актуальні проблеми профспілки необхідно вирішувати сьогодні з урахуванням досвіду, який був набутий, модернізації засобів внутрішньоспілкової роботи, а також забезпеченням ефективності соціального партнерства профспілки та роботодавців.

Професійна спілка – це солідарна організація. Саме в єдності людей праці наша сила. Завданням профспілкових активістів є узагальнення думки спілчан, розробка та впровадження заходів, спрямованих на забезпечення законних соціально-економічних прав працівників.»

Кореспондент: «Шановний Володимире Івановичу, ми знаємо Вас як досвідченого керівника, який тривалий час очолює Управління охорони здоров’я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. Яким є Ваше бачення соціального партнерства з профспілковою стороною?»

Зуб В.І.: «Система охорони здоров’я України являє собою галузь економіки, яка функціонує за об’єктивними економічними законами в межах правової системи України, виробляє соціальний за своїм змістом продукт – здоров’я людини, має загальнодержавні стандарти якості медичної допомоги та медичних послуг. Здоров’я нації – це інтегрований показник розвитку суспільства.

І влада, і роботодавці, і професійна спілка несуть відповідальність за ефективну роботу нашої галузі. Якість цієї роботи визначається не лише матеріальним та фінансовим забезпеченням галузі, але й ефективністю співпраці влади, роботодавців та профспілок.

Принципами такої співпраці, на моє переконання, повинні бути законність; взаємна відповідальність та повага; компетентність та професіоналізм.

Соціальне партнерство влади, роботодавців та професійної спілки, на сьогоднішній день, потребує нових підходів та методів нашої взаємодії. У всіх нас є спільна мета: надання якісної медичної допомоги мешканцям міста Львова. Усвідомлення спільності цієї мети повинно стати головним критерієм оцінки діяльності й Львівської міської організації профспілки працівників охорони здоров’я України, й Управління охорони здоров’я Департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради. І профспілковій стороні, і стороні роботодавців, і владній стороні соціального діалогу в рівній степені потрібний прогнозований та відповідальний соціальний партнер, який в стані критично оцінити як власну діяльність, так й діяльність свого соціального партнера, де потрібно підказати, де потрібно допомогти. У свою чергу, керівники закладів охорони здоров’я міста готові підтримати будь-яке зусилля профспілкової організації, спрямоване на забезпечення ефективної роботи кожного комунального закладу охорони здоров’я міста Львова.

Заборона втручання органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб, роботодавців, їх об’єднань у статутну діяльність профспілок, визначена Законом України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», не означає абсолютну їх автономність. Усі вказані суб’єкти взаємодіють на засадах колективного договору, як повноправні та рівні сторони договірного процесу. Ця рівність повинна проявлятись у визнанні повноважень кожної сторони, має стимулювати спільний пошук соціального компромісу при вирішенні виробничих питань.

Кореспондент: «Володимире Івановичу, чи солідарні Ви з позицією профспілки працівників охорони здоров’я України у питанні необхідності посилення соціально-економічного захисту працівників охорони здоров’я і особливо у питанні низької оплати їхньої праці?»

Зуб В.І.: «Трудовий колектив очолюваного мною Управління є так само членами єдиної Профспілки працівників охорони здоров’я України і, повірте мені, зацікавлені у піднятті рівня оплати праці всім працівникам закладів та у своєчасній виплаті заробітної плати, в дотриманні умов охорони праці; врешті-решт, всі вони, кожний на своєму робочому місці, докладають зусилля, щоб лікаря поважали в нашому суспільстві. Саме тому, я наголошую, що усі ми повинні працювати спільно, порядно та відверто, як колеги».

Кореспондент: «Андрію Ігоровичу, який Ваш погляд на соціальне партнерство профспілки та роботодавців?»

Варава А.І.: «Дозвольте звернути увагу на такий аспект нашої практичної діяльності, який стосується всіх працівників без винятку, а саме: якість трудових відносин. Основні складові елементи системи якості трудових відносин як-от: робочий час і час відпочинку, оплата праці, охорона праці регламентуються актами чинного трудового законодавства. Однак, на практиці ми стикаємось з іншими проблемними питаннями, котрі істотно впливають на процес функціонування закладу охорони здоров’я, будучи нормативно неврегульованими, зокрема:

– здійснення заходів по формуванню трудового колективу, його організаційної культури;

– надання роз’яснень трудовому колективу з актуальних питань трудових відносин, роботи закладу чи галузі в цілому;

– налагодження фактичних функціональних зв’язків між підрозділами чи працівниками;

– урахування чинників неформального лідерства в трудових колективах при прийнятті управлінських рішень чи реалізації проектів;

– урахування кар’єрних амбіцій працівників;

– врегулювання міжособистісних конфліктів окремих працівників.

Перелік вищенаведених питань є далеко невичерпним. Усі ці питання, хоча й не мають своєї правової регламентації, тим не менш, істотно опосередковують діяльність і управлінської, і профспілкової ланки в трудовому колективі. А це означає, що ми зобов’язані враховувати вже вказані, виявляти та ідентифікувати інші чинники, які формують систему якості трудових відносин. Оскільки в противному випадку, існує ризик зниження ефективності роботи закладу охорони здоров’я. Переконаний, що кожному з нас, в тій чи іншій мірі, відомі випадки, коли не врахування об’єктивно існуючих окремих елементів системи якості трудових відносин тягнули за собою непорозуміння, трудові та цивільно-правові спори.

Управління системою якості трудових відносин може бути ефективним виключно за умови, коли до цього процесу залучені усі соціальні партнери: професійна спілка (як законний представник найманих працівників), власник закладу охорони здоров’я (роботодавець), галузевий орган державної влади та місцевого самоврядування. Отже, діяльність усіх цих трьох суб’єктів соціально-трудових відносин повинна бути узгодженою єдиним вектором розвитку закладів охорони здоров’я, мати нормативно-договірне закріплення в колективних договорах.

Таким чином, колективне договірне регулювання соціально-трудових відносин органічно доповнюватиме законодавчу базу трудового права. Тому я звертаю увагу на необхідність формування системного підходу до врегулювання питань якості трудових відносин в колективних договорах. Нам необхідно забезпечити якісну модернізацію правового регулювання трудових відносин в цьому напрямку. Крім того, на мій погляд, спільний розгляд нагальних питань Управлінням охорони здоров’я міста та Радою голів профспілки є важливою умовою забезпечення ефективності соціального партнерства.

Особливо хочу відзначити, що передбачуваність трудових відносин є важливим складовим елементом системи взаємодії роботодавця і найманого працівника на умовах трудового договору. Передбачуваність трудових відносин є своєрідним профілактичним щепленням від трудових спорів та конфліктів. Чинне трудове законодавство та практика здійснення соціальних відносин в трудовій сфері виходять з необхідності побудови такої системи трудових відносин, в якій її учасники (працівник, роботодавець) прогнозують власні дії та дії одне одного.

Ефективність реалізації трудового договору, а особливо в системі охорони здоров’я, має величезне значення, оскільки основний продукт діяльності цієї системи – це здоров’я людини. Відповідальність за якість цього продукту покладено на всіх учасників трудових відносин без винятку на правовий статус особи, наявність чи відсутність владних повноважень».

Кореспондент: «Володимире Івановичу, а яким на Ваш погляд має бути соціальне партнерство роботодавця та профспілки?»

Зуб В.І.: «Погоджуюсь з тим, що практика участі представників профспілки у роботі медичної ради, а також участь представників Управління в роботі Ради голів профкомів повинна мати місце, більш того вона повинна набути якісно нових, більш тісних взаємозв’язків та розуміння.

На мій погляд, необхідно вдосконалити нашу співпрацю на засадах: проект-менеджменту, коли Управління та профспілка спільно розробляють та реалізують відповідні проекти, разом оцінюють вхідні та вихідні показники проекту».

Кореспондент: «Андрію Ігоровичу, на Вашу думку, робота з молоддю є одним з перспективних напрямків діяльності?»

Варава А.І.: «Так, реалізація профспілкової молодіжної політики є одним із стратегічних питань нашого розвитку. Реалізовуючи молодіжну політику сьогодні, завтра ми зможемо вчасно внести нові параметри в організаційну культуру профспілки, визначити нові пріоритети профспілкової діяльності, перегрупувати ресурси, усучаснити методи роботи, організаційно зміцнити професійну спілку, запровадивши нові стандарти профспілкової роботи. Іншими словами, ми отримаємо шанс провести системну модернізацію професійної спілки. Професійна спілка, реалізовуючи свою статутну діяльність, спирається на активність профспілкових активістів, на їх творчий потенціал та громадянську свідомість. Об’єктивно неможливо змусити людину бути профспілковим активістом. Це важка робота. І цю роботу треба робити професійно, лише ентузіазму та уявлення про соціальну справедливість для такої роботи замало. Саме професійного підходу до профспілкової роботи вимагає від нас правило ефективного та раціонального використання профспілкових ресурсів, цього від нас вимагають спілчани, цього ж очікують роботодавці. Значить, ми зобов’язані дати нову професійну основу для діяльності профспілкових активістів. І ми можемо розпочати це робити з молоддю, тобто з початківцями профспілкового руху».

Кореспондент: «Володимире Івановичу, Ви підтримуєте молодіжну профспілкову політику?»

Зуб В.І.: «Так, підтримую. На жаль, сьогодні практично ліквідований інститут наставництва, процес адаптації молодого спеціаліста не має належних організаційно-правових умов. У цьому напрямку нам є над чим спільно попрацювати. Управління готове підтримати ініціативи професійної спілки, спрямовані на покращення процесу адаптації молодого спеціаліста на першому робочому місці. Переконаний, що головні лікарі також активно долучаться до цієї роботи».

Кореспондент: «Володимире Івановичу, зараз йде підготовка до підсумкової медичної ради, з якими здобутками медицина міста Львова входить у 2010 рік?»

Зуб В.І.: «Станом на 01.01.10 р. у підпорядкуванні управління охорони здоров’я департаменту гуманітарної політики Львівської міської ради (далі – УОЗ) перебуває 23 заклади охорони здоров’я (ЗОЗ). Амбулаторно-поліклінічна допомога надається 13 поліклініками та поліклінічними відділеннями для дорослих,
7 поліклінічними відділеннями для дітей та 10 жіночими консультаціями. Стаціонарна допомога надається 12 ЗОЗ м. Львова, ліжкова мережа яких станом на 01.01.2010 р. складає 3300 ліжок. Забезпечення ліжками становить 43,76 на
10 тис. нас. Стоматологічна допомога населенню м. Львова надається за дільничним принципом 4-ма стоматологічними поліклініками, кабінетами при поліклініках, однією госпрозрахунковою поліклінікою. Зверніть увагу на демографічні показники

За результатами 2009 року показники поширеності хвороб та захворюваності населення дещо збільшилися, проте залишаються на рівні показників 2007 року (діаграми 2, 3). Структуру захворюваності і поширеності наведено на діаграмах 4, 5.

Спостерігається тенденція до зниження показників, які характеризують якість надання медичної допомоги – це показники первинного виходу на інвалідність та показник смертності

У 2009 році померло на 461 ос. менше, ніж 2008 року, у т. ч. на 298 ос. менше у працездатному віці (діаграма 8). Найбільшу питому вагу у структурі смертності становлять хвороби системи кровообігу, онкологічні захворювання та хвороби шлунково-кишкового тракту. Структуру смертності наведено на діаграмі 9.

Позитивним є зменшення деструктивних форм туберкульозу з 38,8% 2008р. до 34,9 2009р. (діаграма 14) та зменшення показника смертності з 14,3 на 100 тис. нас. 2008р. до 13,4 2009р. (діаграма 15).

Покращення зазначених показників є результатом впровадження у ЗОЗ м. Львова «Плану комплексних заходів з подолання епідемії туберкульозу у м. Львові на 2008-2011рр.», затвердженого наказом УОЗ від 27.12.07р. № 519-В. У звітному році тривала робота з оптимізації ліжкової мережі, в результаті якої кількість ліжок денного перебування збільшилася на 22, кількість стаціонарних ліжок цілодобового перебування зменшилася на 65 одиниць.

Загалом упродовж 2007-2009 рр. скорочено 190 ліжок цілодобового перебування та створено 128 ліжок денного перебування. Зменшення кількості стаціонарних ліжок не призвело до зменшення кількості пролікованих пацієнтів у стаціонарах, що свідчить про правильність організаційної роботи УОЗ із оптимізації ліжкової мережі та ефективне використання ресурсів галузі. Покращився показник 15-хвилинного прибуття бригад швидкої медичної допомоги – з 70,1% у 2008 році до 76,3% у 2009 році (діаграма 18).

На підставі наведеного аналізу стану здоров’я населення міста та ефективності використання ресурсів медичної галузі зроблено такі висновки:

1. У порівнянні з минулими роками, показники 2009 року, які характеризують стан здоров’я населення міста (народжуваність, смертність, інвалідність, захворюваність тощо) покращилися.

2. Існує резерв для покращення результатів лікувально-профілактичної роботи.

3. Організація роботи системи надання медичної допомоги має вплив на результати лікування населення та збереження його здоров’я.

Кореспондент: «Шановні Володимире Івановичу та Андрію Ігоровичу від імені Інформаційного бюлетеня «За медичні права» дякую за змістовну бесіду і бажаю всім плідної співпраці».

Соціальне партнерство – запорука успіху

Актуально

Новини

Календар подій

Фотодокументи