Сумісництво
Окремі питання укладення та розірвання трудових договорів за сумісництвом в закладах охорони здоров’я
Аналіз численних звернень до юридичного відділу обласного комітету профспілки, а також результати перевірок, проведених в закладах охорони здоров’я з питань дотримання трудового законодавства, засвідчили наявність непоодиноких порушень при регулюванні роботи за сумісництвом.
З метою належного дотримання законодавства та забезпечення прав працівників вважаємо за необхідне звернути особливу увагу на окремі моменти щодо укладення та розірвання трудових договорів за сумісництвом.
Відповідно до статті 21 Кодексу законів про працю України (надалі - КЗпП України) працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної праці шляхом укладення трудового договору на одному або одночасно декількох підприємства, установах, організаціях, якщо інше не передбачено законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Пунктом 1 постанови Кабінету Міністрів України №245 від 3.04.1993р. «Про роботу за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій» передбачено, що робітники, спеціалісти і службовці державних підприємств, установ і організацій мають право працювати за сумісництвом, тобто виконувати, крім своєї основної, іншу роботу на умовах трудового договору. На умовах сумісництва працівники можуть працювати на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина у вільний від основної роботи час.
Згідно пункту 1 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій, затвердженого наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства фінансів України від 28.06.1993 за № 43, сумісництвом вважається виконання працівником, крім своєї основної, іншої регулярної оплачуваної роботи на умовах трудового договору у вільний від основної роботи час на тому ж або іншому підприємстві, в установі, організації або у громадянина (підприємця, приватної особи) за наймом.
Таким чином, робота за сумісництвом є нічим іншим, як роботою за таким самим трудовим договором, як і за основним місцем праці. Відтак, за винятком окремих випадків, до сумісництва повинні застосовуватися ті ж самі положення трудового законодавства, якими регулюються питання укладення, зміни, розірвання трудового договору (прийняття та звільнення з роботи), оплати праці, робочого часу, часу відпочинку тощо.
За своїм правовим статусом немає відмінностей між роботою за основним місцем праці та за сумісництвом, як і немає різниці між внутрішнім та зовнішнім сумісництвом. Сумісники користуються такими ж правами, як і основні працівники.
Дуже часто на практиці в закладах охорони здоров’я зустрічається таке формулювання як «надати чи зняти сумісництво», що є не лише неправильним з юридичної точки зору, але й не відповідає правовій природі трудового договору та чинному законодавству. У зв’язку з цим, оформлення сумісництва повинно проводитися наказом, в якому зазначається про прийняття (звільнення) працівника на роботу за сумісництвом.
Окрім того, до сумісництва також застосовуються загальні положення, що стосується строків укладення трудових договорів. Зокрема, відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути безстроковим, строковим або ж укладатися на час виконання певної роботи. При цьому строковий трудовий договір (в тому числі і за сумісництвом) укладається лише у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахування характеру роботи, умов її виконання, інтересів працівника або ж в інших випадках, передбачених законодавчими актами. Виходячи із наведеного, поширена практика, коли в закладах охорони здоров’я при наявності вакантного робочого місця надають сумісництво на рік чи інший термін, а з початком наступного року чи іншого періоду його поновляють або ж за заявою працівника продовжують, не відповідає вимогам трудового законодавства.
Відповідно до частини 2 статті 39-1 КЗпП України трудові договори, що були переукладені один чи декілька разів вважаються таким, що укладені на невизначений строк.
Таким чином, якщо працівнику в такому випадку було продовжено чи поновлено сумісництво хоча б один раз, трудовий договір вважається таким, що укладений на невизначений термін, а відтак є недопустимим в подальшому звільнити сумісника у зв’язку із закінченням строку.
Крім того, звільнити сумісника можна лише із загальних підстав, передбачених КЗпП України, зокрема статтями 36, 38 (за бажанням працівника) та 40 (з ініціативи роботодавця). Тому «зняття сумісництва» в односторонньому порядку, в тому числі і на початку календарного року, як це часто відбувається на практиці, є грубим порушенням чинного трудового законодавства.
Існує лише одна додаткова підстава для звільнення сумісника – прийняття на роботу іншого працівника, який не є сумісником, тобто для якого ця робота буде основою. В цьому випадку як на підставу розірвання трудового договору в наказі необхідно послатися на статтю 7 КЗпП України (передбачає можливість встановлення законодавством додаткових підстав припинення трудового договору для окремих категорій працівників) та пункту 8 Положення про умови роботи за сумісництвом працівників державних підприємств, установ і організацій (відповідно до якого звільнення з роботи за сумісництвом провадиться у разі прийняття працівника, який не є сумісником, чи обмеження сумісництва у зв'язку з особливими умовами та режимом праці). В цьому випадку звільнення сумісника допускається без попередньої згоди профспілкового комітету.
Відповідно до статті 47 КЗпП України в день звільнення працівника, в тому числі сумісника, незалежно від того наскільки правильно було оформлено сумісництво та часу його роботи, необхідно провести розрахунок, включаючи і за дні невикористаних відпусток. Так, наприклад якщо працівник був прийнятий на роботу за сумісництвом ( в тому числі і внутрішнім) на календарний рік, то наприкінці року необхідно видати наказ про звільнення з роботи у зв’язку із закінчення строку трудового договору і провести з ним повний розрахунок. В протилежному випадку заклад охорони здоров’я повинен виплатити працівнику його середній заробіток за весь час затримки виплати відповідних сум (при їх наявності) по день фактичного розрахунку відповідно до статті 117 КЗпП України.
Роботу за сумісництвом слід відрізняти від суміщення професій (посад). Суміщенням є виконання обов’язків за іншою посадою (професією) в межах робочого часу за основною посадою та одночасно із своїми основними функціональними обов’язками, за що встановлюється доплата в розмірі до 50 відсотків посадового окладу за основною посадою. Сумісництво ж виконується у вільний від основної роботи час, у зв’язку з чим окремо фіксується в табелі обліку робочого часу. За роботу за сумісництвом виплачується заробітна плата на загальних підставах.
Юридичний відділ обласної організації профспілки
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
