Допомога на оздоровлення. Роз’яснення. здоров’я України 23.03.2012 № 10.01.67/773 23.03.
Міністерство охорони Профспілка працівників охорони
здоров’я України здоров’я України
23.03.2012 № 10.01.67/773 | 23.03.2012 № 03-93 |
Роз’яснення щодо виплати медичним
працівникам допомоги на оздоровлення
У зв’язку із надходженням численних запитів щодо порядку виплати допомоги на оздоровлення медичним та фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я Міністерство охорони здоров’я України спільно з Профспілкою працівників охорони здоров’я України роз’яснює.
Абзацом четвертим пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України від 11.05.2011 № 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» (далі –постанова № 524) передбачено виплату допомоги на оздоровлення медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я у розмірі посадового окладу під час надання основної щорічної відпустки.
Віднесення працівників до медичних та фармацевтичних регулюється наступними нормативними актами.
Стаття 74 Основ законодавства України про охорону здоров’я визначає, що медичною і фармацевтичною діяльністю можуть займатися особи, які мають відповідну спеціальну освіту і відповідають єдиним кваліфікаційним вимогам. Єдині кваліфікаційні вимоги до зазначених осіб встановлюються центральним органом виконавчої влади у сфері охорони здоров’я. Такі вимоги визначені наказами МОЗ України від 25.12.92 № 195 «Про затвердження переліку вищих і середніх спеціальних навчальних закладів, підготовка і отримання звання в яких дають право займатися медичною і фармацевтичною діяльністю» та від 29.03.2002 № 117, яким затверджено Довідник кваліфікаційних характеристик професій працівників системи охорони здоров’я (випуск 78 «Охорона здоров’я»).
З огляду на викладене, до медичних та фармацевтичних працівників відносяться особи, які допущені до медичної та фармацевтичної діяльності – професіонали з повною вищою медичною та фармацевтичною освітою та фахівці з базовою та неповною вищою медичною і фармацевтичною освітою, які закінчили вищі заклади медичної та фармацевтичної освіти. Також до медичної діяльності на посадах лікарів та середнього медичного персоналу допускаються особи з повною вищою та неповною вищою (немедичною) освітою, які закінчили:
- вищий або середній спеціальний навчальний заклад, набули вищу або неповну вищу економічну, економіко-статистичну, статистичну та інженерно-економічну освіту, пройшли спеціальну підготовку і мають сертифікат лікаря-спеціаліста, мають право працювати на посадах лікарів-статистиків, у тому числі й керівників відділів обліку та медичної статистики, та на посадах медичних статистиків (пункт 8 розділу ІІ та пункт 13 розділу ІІІ наказу № 195 та примітки до цих розділів);
- вищий навчальний заклад за спеціальностями «Біологія», «Фармація», «Хімія», «Хімія-фармація», «Біохімія», пройшли спеціальну підготовку і отримали звання лікаря-спеціаліста з конкретної лікарської спеціальності або мають сертифікат, що дає право обіймати посаду лікаря-спеціаліста, можуть працювати на посадах лікарів-лаборантів, у тому числі на посаді завідувача лабораторією, за наявності стажу роботи на посаді лікаря-лаборанта не менше 5 років (пункт 8 розділу ІІ наказу № 195 та примітка до нього);
- вищий або середній спеціальний навчальні заклади та набули фізкультурну освіту, можуть працювати на посадах інструкторів з лікувальної фізкультури та сестер медичних з масажу (пункт 11 розділу ІІІ наказу № 195);
- середній спеціальний навчальний заклад за спеціальністю «Лаборантська справа» (техніки-хіміки) та можуть працювати на посадах лаборантів санітарно-профілактичних закладів (пункт 8 розділу ІІІ наказу №195);
- рентгенівський або медичний електротехнічний технікум за спеціальністю «рентгенотехнік», можуть працювати на посадах рентгенолаборантів (пункт 9 розділу ІІІ наказу № 195);
- медико-біологічний факультет вищих навчальних закладів, набули вищу освіту за спеціальностями «Біофізика», «Кібернетика», «Біохімія» і були зараховані на лікарські посади в заклади охорони здоров’я до 01.04.95 згідно з вимогами наказу МОЗ України від 25.12.92 № 195, та зберігають право на подальшу роботу на лікарських посадах тих же найменувань.
Крім того, для працівників, яких було зараховано до 01.01.93 на посади середніх медичних працівників в заклади охорони здоров’я згідно з вимогами наказів МОЗ СРСР від 09.09.64 № 496 (додаток 3), від 21.10.74 № 990 та від 13.07.89 № 418, збережено право роботи на цих посадах. У подальшому зарахування на ці посади можливе лише за умови набуття відповідної медичної освіти (пункт 1 примітки до розділу ІІІ наказу № 195). До таких працівників належать особи, які закінчили річні курси з підготовки медичних сестер для дитячих ясел та допущені до роботи на посадах постових сестер медичних у будинках дитини, дієтичних сестер в молочних кухнях, медичних сестер у поліклініках (поліклінічних відділеннях) з обслуговування дітей дошкільних установ, інструкторів-дезінфекторів.
До медичних працівників належать й лікарі-інтерни, які згідно Державним класифікатором мають повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина», проходять спеціалізацію за певною спеціальністю медичного профілю та зараховані на ці посади до штату закладу охорони здоров’я.
Разом з цим, особи з вищою медичною або неповною вищою медичною освітою, які працюють на посадах, що не вимагають наявності медичної освіти, за винятком тих, що перелічені вище, права на цю допомогу відповідно до постанови № 524 не мають. До них належать, наприклад, медичні реєстратори, дезінфектори, молодші медичні сестри тощо.
Лікарі-інтерни (провізори-інтерни), яких зараховано до штатів закладів охорони здоров’я та оплата яких здійснюється протягом всього періоду навчання за рахунок цих закладів в розмірах, встановлених чинним законодавством, також мають право на допомогу на оздоровлення (пункт 7.3 наказу МОЗ від 19.09.96 №291 «Про затвердження Положення про спеціалізацію (інтернатуру) випускників вищих медичних і фармацевтичних закладів освіти ІІІ-ІV рівня акредитації»).
Працівникам, які працюють на умовах неповного робочого дня або
неповного робочого тижня, ця допомога виплачується у розмірі, встановленому зазначеною постановою.
На реалізацію цієї постанови у державному бюджеті України на 2012 рік передбачені додаткові кошти.
Усім іншим працівникам закладів охорони здоров’я, у тому числі й тим, хто працює за сумісництвом, допомога на оздоровлення виплачується в межах затвердженого для закладу фонду заробітної плати відповідно до підпункту «б» пункту 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 №1298 та пункту 5.11 спільного наказу Міністерства праці та соціальної політики України та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення» .
Допомога на оздоровлення виплачується згідно з наказом, затвердженим керівником закладу на підставі заяви працівника, яку він подає на оформлення щорічної відпустки з виплатою зазначеної допомоги.
Допомога на оздоровлення виплачується за основним місцем роботи працівника (за місцем збереження трудової книжки працівника) у розмірі посадового окладу, затвердженого у штатному розписі закладу з урахуванням усіх підвищень (посадовий оклад, визначений у графі 12 тарифікаційного списку без урахування інших доплат і надбавок).
У разі поділу відпустки на частини відповідно до статті 12 Закону України «Про відпустки», допомога на оздоровлення виплачується працівникові у розмірі посадового окладу, якщо основна безперервна частина відпустки становить не менше 14 календарних днів.
У випадках виплати працівникам компенсації за невикористані відпустки за попередні роки відповідно до статті 24 Закону України «Про відпустки» допомога на оздоровлення не виплачується.
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
