-
За статтею 19 Закону України «Про відпустки» (далі — Закон) право на додаткову соціальну відпустку має, зокрема, одинока мати.
Визначення одинокої матері наведене п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06.11.92 р. № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» та п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону.
Так, згідно з постановою Пленуму Верховного Суду України одинокою матір'ю слід вважати жінку, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдову, іншу жінку, яка виховує й утримує сама.
Оскільки п. 5 ч. 13 ст. 10 Закону визначає одиноку матір як таку, яка виховує дитину без батька, факт утримання (аліменти) для надання відпустки значення не має.
Отже, право на додаткову відпустку мають такі одинокі матері: жінка, яка не перебуває в шлюбі й у свідоцтві про народження дитини якої відсутній запис про батька дитини або запис про батька зроблено в установленому порядку за вказівкою матері; вдова; жінка, яка виховує дитину без батька (в тому числі і розлучена жінка, яка сама виховує дитину).
Якщо жінка дійсно є одинокою матір'ю, то вона подає довідку з органів реєстрації актів громадянського стану. Проблема виникає з наданням такої відпустки розлученій жінці, оскільки батько в дитини є і в багатьох випадках спілкується з нею і бере участь у її вихованні.
Більш того, ст. 157 Сімейного кодексу України визначає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.
Статтею 158 цього Кодексу передбачено, що за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї.
У разі ухилення батька від виконання своїх обов'язків з виховання дитини мати має право звернутися до суду з позовом про позбавлення його батьківських прав.
Чинне законодавство не містить конкретного переліку документів, які слід пред'явити розлученій жінці, котра виховує дитину без батька, для отримання додаткової соціальної відпустки. Для підтвердження права на соціальну відпустку роботодавцю має бути пред'явлено будь - який офіційно складений, оформлений та засвідчений в установленому порядку документ, у якому з достатньою достовірністю підтверджується відсутність участі батька у вихованні дитини.
Зокрема, одним з таких документів, наприклад, може бути: рішення суду про позбавлення відповідача батьківських прав: ухвала суду або постанова слідчого про розшук відповідача у справі за позовом про стягнення аліментів; акт, складений соціально-побутовою комісією, створеною первинною профспілковою організацією чи будь-якою іншою комісією, утвореною на підприємстві, в установі, організації або акт дослідження комітетом самоорганізації населення, в якому зі слів сусідів (за наявності їхніх підписів в акті) підтверджується факт відсутності участі батька у вихованні дитини; довідка зі школи про те, що батько не бере участі у вихованні дитини (не спілкується з' учителями, не забирає дитину додому, не бере участі в батьківських зборах) тощо.
Тобто для отримання додаткової соціальної відпустки розлучена жінка, крім заяви про надання цієї відпустки, копій свідоцтва про народження дитини та розірвання шлюбу, має подати роботодавцю один із названих вище або будь-який інший документ, що підтверджує відсутність участі батька у вихованні дитини.
-
Установлення ненормованого робочого дня повинне здійснюватися з дотриманням Рекомендацій щодо порядку надання працівникам з ненормованим робочим днем щорічної додаткової відпустки за особливий характер праці, затверджених наказом Мінпраці від 10.10.97 р. № 7 (далі — Рекомендації № 7).
Згідно з п. 1 цих Рекомендацій ненормований робочий день — це особливий режим робочого часу, який установлюється для певної категорії працівників у разі неможливості нормування часу трудового процесу. За необхідності ця категорія працівників виконує роботу понад нормальну тривалість робочого часу (ця робота не вважається надурочною). Міра праці в цьому випадку визначається не тільки тривалістю робочого часу, а й колом обов'язків та обсягом виконаних робіт (навантаженням).
Інакше кажучи, працівники, яким установлено ненормований робочий день, можуть залучатися до роботи понад нормальну тривалість робочого часу. При цьому години, відпрацьовані понад нормальну тривалість робочого часу за такого режиму роботи, не відображаються в табелі обліку та додатково не оплачуються
Список професій і посад, на яких може застосовуватися ненормований робочий день, визначається колективним договором (л. 7 Рекомендацій № 7).
Ненормований робочий день може застосовуватися для керівників, спеціалістів і робітників, а саме (л. 5 Рекомендацій № 7):
— осіб, праця яких не піддається точному обліку в часі;
— осіб, робочий час яких за характером роботи поділяється на частини невизначеної тривалості (сільське господарство);
—осіб, які розподіляють час роботи на свій розсуд.
Ненормований робочий день може застосовуватися для працівників, яким установлено неповний робочий тиждень, а для працівників, зайнятих на роботі з неповним робочим днем, — ні (л. 2 Рекомендацій № 7).
Таким чином, оскільки за обома посадами працівник працює на 0,5 ставки в режимі неповного робочого дня, то підстав для встановлення ненормованого робочого дня за жодною з цих посад немає.
Пунктом 3 Рекомендацій № 7 передбачено надання відпустки за ненормований робочий день.
Нагадаємо: додаткова відпустка за ненормований робочий день належить до щорічних відпусток та надається на підставі ст. 8 Закону України «Про відпустки» від 15.11.96 p. № 504/96-ВР. Згідно зі ст. 8 цього Закону і л. З Рекомендацій № 7 максимальна тривалість відпустки за ненормований робочий день — 7 календарних днів. Конкретна тривалість відпустки встановлюється колективним договором щодо кожного виду робіт, професій та посад або трудовим договором.
Тетяна СТАШКІВ, заступник директора Департаменту заробітної плати та умов праці — начальник відділу умов та режимів праці, нормування та професійної класифікації
<xml> </xml>
-
Статтею 21 КЗпП передбачено, що працівник має право реалізувати свої здібності до продуктивної і творчої праці, уклавши трудовий договір на одному або водночас на кількох підприємствах, в установах, організаціях, якщо інше не передбачене законодавством, колективним договором або угодою сторін.
Отже, працівники мають право працювати за сумісництвом у вільний від основної роботи час.
Передумовою для сумісництва є наявність у штатному розписі вакантної посади
У разі роботи за сумісництвом з працівником укладається окремий трудовий договір. Стороною трудового договору про роботу за сумісництвом на стороні власника (підприємства, установи, організації) може бути як інший власник (підприємство, установа, організація), так і той самий власник (підприємство, установа, організація), з яким працівник уклав трудовий договір про основну роботу.
Відповідно до ст.51 Закону України «Про пенсійне забезпечення» (далі — Закон) пенсія за вислугу років установлюється окремим категоріям громадян, зайнятим на роботах, виконання яких призводить до втрати професійної працездатності, що дає право на пенсію за віком.
Згідно зі ст.55 Закону право на призначення пенсії за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) закладів охорони здоров'я, перелік яких затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 04.11.2013 р. № 909 «Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років», за наявності спеціального стажу роботи — не менш як 25 років.
Статтею 7 Закону встановлено, що пенсія за вислугу років призначається за основним місцем роботи працівника за умови залишення роботи, яка дає право на пенсію.
аря та середнього медичного персоналу. Проте ця вимога не поширюється на медичних працівників, які працюють на цих посадах за сумісництвом.
З огляду на викладене в разі призначення медичному працівникові пенсії за вислугу років основним місцем його роботи не може бути робота на посадах лікаря та середнього медичного персоналу. Проте ця вимога не поширюється на медичних працівників, які працюють на цих посадах за сумісництвом.
Отже, працівниця може за сумісництвом працювати сестрою медичною. якшо її кваліфікація відповідає всім потрібним вимогам для обіймання цієї посади,
-
У ЛИСТІ Мінсоцполітики від 14.04.2008 № 235/0/15-08/13 було роз'яснено порядок надання соціальної відпустки працівникам, які мають дітей.
Так жінці, яка працює і має двох дітей, надається щорічно додаткова оплачувана відпустка тривалістю 10 календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст. 19 Закону України «Про відпустки» від 15.11.1996 № 504/96-ВР, далі — Закон № 504).
За наявності декількох підстав для надання цієї відпустки її загальна тривалість не може перевищувати 17 календарних днів.
Якщо працівник, який має право на соціальну відпустку, з якихось причин не скористався цим правом у році досягнення дитиною певного віку або ж за кілька попередніх років, він має право використати цю відпустку. Уразі звільнення, незалежно від підстав, такому працівнику має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні відпусток. Такий порядок виплат передбачено статтею 24 Закону № 504.
Оскільки зазначена відпустка є соціальною і не належить до щорічних, вона може надаватися в будь-який час протягом календарного року, незалежно від відпрацьованого часу і д^ти народження дитини — до чи після.
-
<xml> </xml>
За статтею 166 КЗпГі та сх7 Закону України «Про охорону праці» право на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів мають працівники. зайняті на роботах із шкідливими умовами праці.
З ухваленням постанови Кабінету Міністрів України від 01.08.92 р.
Nf 442 «Про Порядок проведення атестації робочих місць за умовами праці» законодавством України врегульовано відносини між власником або уповноваженим ним органом і працівниками щодо реалізації їхніх прав на пільги і компенсації за роботу із шкідливими умовами праці.
Отже, право працівників на безоплатне отримання молока або інших рівноцінних харчових продуктів визначається не тільки на основі Переліку хімічних речовин, під час роботи з якими в профілактичних цілях рекомендується вживання молока або інших рівноцінних харчових продуктів, затвердженого Міністерством охорони здоров'я СРСР 04.11.87 р. № 4430-87, та з додержанням вимог, установлених постановою Держкомпраці СРСР і Президії ВЦРПС від 16.12.87 р. № 731/П-13 «Про Порядок безоплатної видачі молока або інших рівноцінних харчових продуктів робітникам і службовцям, зайнятим на роботах із шкідливими умовами праці», а й за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Оскільки молоко або інші рівноцінні харчові продукти видаються за роботу із шкідливими умовами праці, умови праці працівника на робочому місці мають бути віднесені до класу шкідливих згідно з Гігієнічною класифікацією праці за показниками шкідливості та небезпечності факторів виробничого середовища, важкості та напруженості трудового процесу № 4137-86, затвердженою МОЗ СРСР 12.08.86 р. Цією Класифікацією визначено, шо шкідливі умови праці характеризуються наявністю шкідливих виробничих Факторів. шо перевищують гігієнічні нормативи та здатні чинити несприятливий вплив на організм працюючого та/або його нащадків. Умови>і характер праці, за яких рівень шкідливих виробничих факторів не перевищує гігієнічних нормативів. вважаються допустимими.
Якщо концентрація хімічних речовин на робочому місці не перевищує гранично допустимих концентрацій, безкоштовна видача молока або інших рівноцінних продуктів можлива в порядку, встановленому колективним договором, лише за рахунок прибутку, що залишається на підприємстві після сплати податків та інших обов'язкових платежів до бюджету.
<xml> </xml>
-
- Порядок атестації лікарів затверджено наказом МОЗ України від 19.12.97№359 «Про подальше удосконалення атестації лікарів» зі змінами. Атестація лікарів на присвоєння (підтвердження) кваліфікаційних категорій проводиться за їх бажанням (пункт 1.10 наказу). Право на роботу на посаді лікаря за будь-якою спеціальністю є у спеціалістів, які мають повну вищу освіту за напрямом підготовки «Медицина» за спеціальністю «Лікувальна справа» та спеціалізацію за відповідним фахом.
Відповідно до пункту 1.10 зазначеного наказу лікарі, які протягом року після закінчення 5-річного терміну з моменту попередньої атестації не виявили бажання і не подали документи на чергову атестацію (крім випадків, передбачених пунктом 4.2 цього наказу), та лікарі, яким за рішенням атестаційної комісії відмовлено у присвоєнні (підтвердженні) іншої кваліфікаційної категорії, підлягають атестації на визначення знань та практичних навиків із підтвердженням звання «лікар-спеціаліст» після проходження стажування (пункт 1.10 зазначеного наказу). Таким чином, лікар за 2 місяці до закінчення 5-річного терміну з дня попередньої атестації повинен подати відповідні документи для проходження курсів підвищення кваліфікації та атестації. Оплата кваліфікаційної категорії у цьому випадку проводиться до винесення рішення атестаційної комісії про її підвищення (підтвердження) або відміну (підпункт 6 пункту 2.4 спільного наказу Мінпраці та МОЗ України від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»). Якщо документи для проходження курсів підвищення кваліфікації та атестації своєчасно не подані, оплата за категорію припиняється з наступного дня після закінчення 5-річного терміну з дати підписання наказу про її присвоєння.
У разі відмови лікаря подати документи на чергову атестацію протягом року після закінчення 5-річного терміну з моменту попередньої атестації, він має право займатися медичною діяльністю лише після проходження стажування та атестації на визначення знань та практичних навиків із підтвердженням звання «лікар-спеціаліст». Питання направлення на стажування розв'язується протягом року після закінчення 5-річного терміну з моменту попередньої атестації. У цей період лікарю встановлюють посадовий оклад у розмірі, встановленому для лікарів-стажистів (підпункти 2 та 4 пункту 2.2.5 спільного наказу Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 №308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення»).
Порядок направлення лікарів на стажування затверджено наказом МОЗ України від 17.03.93 №48 «Про порядок направлення на стажування лікарів і їх наступного допуску до лікарської діяльності». Направлення лікаря на стажування здійснюється управлінням охорони здоров'я на термін від 1 до 6 місяців. Конкретний термін стажування фахівця визначається у кожному окремому випадку органом охорони здоров'я.
Якщо лікар відмовляється пройти стажування, адміністрація має право звільнити його у зв'язку з невідповідністю кваліфікаційним вимогам або перевести працівника за його згодою на посаду середнього медперсоналу.
-
Якщо у вас не вистачає необхідного для нарахування пенсії страхового стажу та можливості його заробити нема, то його можна придбати за гроші.
Для цього потрібно: подати встановленої форми заяву в територіальний орган Пенсійного фонду й протягом 30 календарних днів після цього укласти договір про добровільну участь у системі загальнообов'язкового державного соціального страхування. Договір типовий, затверджений Пенсійним фондом. Термін дії договору - не менше року.
Право на укладання такого договору мають:
- фізичні особи - підприємці, члени їх родин, які беруть участь у здійсненні підприємницької діяльності;
- особи, котрі самостійно забезпечують себе роботою (артисти, художники, письменники тощо) і не є найманими робітниками або підприємцями;
- члени фермерського господарства, особистого сільського господарства;
- громадяни України, які працюють за кордоном.
У період дії договору зазначені особи мають щомісяця сплачувати страхові внески (розмір установлюється залежно від категорії платника, але не менше розміру мінімального страхового внеску, встановленого для певної категорії платників. Таблиця внесків за категоріями платників наведена на сайті golos.com.ua та інформпорталі golosukraіne.com поруч з цим матеріалом). Якщо бажаєте придбати страховий стаж і за попередні періоди свого життя, то й це можливо - одноразово заплативши визначену в договорі суму.
Нагадаємо, Законом України "Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи"( 3668-17 ) було збільшено і мінімальний стаж, що дає право на призначення пенсії, - з 5 до 15 років. Тож для одержання права на пенсію треба мати виробничий стаж не менше 15 років. А для тих, у кого уже є необхідний для одержання пенсії страховий стаж, але хто залишився безробітним, законодавством передбачена можливість дострокового виходу на пенсію, але не більш як за півтора року до досягнення ними пенсійного віку. При цьому страховий стаж повинен становити: 30 років для жінок, 35 - для чоловіків. Для дострокового призначення пенсії потрібно зареєструватися в центрі зайнятості й подати клопотання про достроковий вихід на пенсію. Протягом цих півтора року, якщо пенсіонер працевлаштується, то не отримуватиме призначену пенсію. Після досягнення свого пенсійного віку виплату пенсії поновлять.
-
Питання оплати праці медичних працівників врегульовані Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519.
Згідно з п.п. 2.4.2 цих Умов посадові оклади ліка- рів-хірургів усіх найменувань, у тому числі керівників структурних підрозділів — лікарів, визначені згідно з пп 2.1 — 2.2, підвищуються за здійснення оперативних втручань залежно від обсягу, складності й характеру їх праці при роботі в:
— амбулаторно-поліклінічному закладі (відділенні) — до 15 % посадового окладу;
—денному стаціонарі хірургічного профілю — до 25 %;
— стаціонарі — до 40 %.
Критерії для встановлення зазначених підвищень не встановлені, оскільки неможливовизначити складність і характер виконаних операцій. Конкретний розмір цього підвищення встановлюється кожному фахівцю керівником закладу за поданням керівника структурного підрозділу за результатами роботи за певний період (квартал, півріччя, рік) залежно від обсягу, складності й характеру виконаних операцій або наявних ускладнень. Керівник закладу встановлює конкретний розмір підвищення на наступний обліковий період (квартал, півріччя) виходячи з фінансових можливостей закладу. На це звертало увагу МОЗ у листі від 26.12.2007 р. № 10-03-68/2381.
Вважаємо за доцільне в Положенні про оплату праці лікувально-профілактичних установ визначити більш чіткі критерії оцінки хірургічної активності лікарів відповідно до обсягів та складності операцій, які вони виконують.
У зв'язку з тим, що розмір оплати за оперативні втручання не є постійною сумою і встановлюється за фактично виконану роботу за минулий період (квартал, півріччя), попереджувати працівника про відміну або зміну розміру оплати не потрібно.
-
Лист Мінпраці від 19.04.2011 р. № 126/06/186-11
Згідно з чинним законодавством виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника може бути як без звільнення працівника від своїх основних обов'язків, так і з таким звільненням. Виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення працівника від своїх основних обов'язків — це заміна працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, коли працівник разом зі своєю основною роботою виконує обов'язки тимчасово відсутнього працівника. У цьому випадку відповідно до ст. 105 КЗпП працівнику здійснюється доплата за виконання обов'язків тимчасово відсутнього працівника.
Виконання обов'язків за посадою тимчасово відсутнього працівника (тимчасове заступництво) здійснюється зі звільненням від своїх основних обов'язків.
У цьому випадку відповідно до п. 1 Роз'яснення № 30/39, що є чинним на підставі постанови № 1545, працівнику виплачується різниця між його фактичним окладом та посадовим окладом працівника, якого він замінює, якщо цей працівник не є штатним заступником або помічником відсутнього працівника (за відсутності посади заступника). Головний інженер підприємства, установи, організації на час відсутності керівника права на отримання різниці в окладах не має.
Призначення працівника виконуючим обов'язки за вакантною посадою не допускається. Це можливо тільки за посадою, призначення на яку здійснюється найвищим органом управління (л. 2 Роз'яснення № 30/39
Коментар (Бюджетна бухгалтерія №37(229) 3 жовтня)
Згідно з п. 11нструкції № 53-ВЛ під виконанням обов'язків тимчасово відсутнього працівника без звільнення від своєї основної роботи слід розуміти заміну працівника, відсутнього у зв'язку з хворобою, відпусткою, відрядженням та з інших причин, коли відповідно до чинного законодавства за ним зберігається робоче місце (посада). Суть тимчасового виконання обов'язків полягає в заміні працівника, відсутнього у зв'язку з відпусткою, хворобою, відрядженням чи з інших причин, коли за ним зберігається робоче місце (посада). Тобто здійснення таких обов'язків не відбувається щодо вакантних посад, а виконання обов'язків здійснюється в межах тривалості робочого дня (зміни). Від своєї основної роботи виконувач обов'язків тимчасово відсутнього працівника не звільняється. На це звернуло увагу Мінпраці в листі, що коментується.
Тимчасове заступництво — це виконання службових обов'язків за більш відповідальною посадою тимчасово відсутнього працівника, коли це пов'язано з виробничою необхідністю або з розпорядчими функціями, працівником, який працює на тому самому підприємстві, в установі, організації. Таке визначення надано в листі Мінпраці від 20.01.2005 р. № 18-23. Згідно з п. 2 Роз'яснення № 30/39 призначення працівника виконувачем обов'язків за вакантною посадою не допускається. Це можливо тільки за посадою, призначення на яку здійснюється вищим за рівнем органом управління. Тимчасовий заступник, на відміну від виконувача обов'язків тимчасово відсутнього працівника, виконує виключно чужі обов'язки, тобто на період заступництва він звільняється від виконання своєї роботи, обумовленої трудовим договором.
Що стосується оплати праці за виконання додаткових функцій працівниками бюджетної сфери, то тут необхідно керуватися галузевими нормативними документами, які регулюють умови оплати праці тієї чи іншої категорії працівників
-
Лист Мінпраці від 17.06.2011 р. № 480/13/84-11
Згідно зі ст. 43 Закону № 2232 за лікарями та середнім медичним
персоналом, які направляються для роботи на призовних дільницях та збірних пунктах під час узяття допризовників на військовий облік та призову громадян на військову службу або на збори для проведення медичного огляду та повторного огляду громадян, а також для відправки призваних на збірні пункти, за весь час виконання таких обов'язків зберігається посада та середній заробіток за основним місцем роботи.
Обчислення середньої заробітної плати працівникам за виконання державних та громадських обов'язків у робочий час здійснюється згідно з Порядком № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, які передують події, з якою пов'язана відповідна виплата. Відповідно до п. З Порядку № 100 до розрахунку середньої заробітної плати в усіх випадках її збереження включаються: основна заробітна плата (тарифна ставка, оклад); доплати та надбавки; премії, що мають постійний характер; винагороди за підсумками роботи за рік та вислугу років, індексація тощо.
Якщо протягом двох місяців перед залученням медичних працівників до роботи у складі медичної комісії військкомату вони отримували надбавку за вислугу років, установлену згідно з постановою № 1418, то ця надбавка включається до середнього заробітку, який зберігається за працівником.
Коментар журналу "Бюджетна бухгалтерія" № 37(229) , 3 жовтня 2011 року
Збереження заробітної плати за лікарями та середнім медичним персоналом за весь час перебування в медкомісії при військкоматі, передбачено ч. 6 ст. 43 Закону № 2232. Зверніть увагу: середня зарплата зберігається тільки за основним місцем роботи. Отже, на період перебування в медкомісії на роботі за сумісництвом таким працівникам може бути надана відпустка (щорічна, без збереження заробітної плати, додаткова відпустка, якщо працівник має на неї право).
Розрахунок середньої заробітної плати здійснюється відповідно до Порядку № 100 виходячи з виплат за останні два календарні місяці, що передують події, з якою пов'язана виплата. Згідно з вимогами Порядку № 100 при визначенні сумарного заробітку за розрахунковий період ураховуються виплати, наведені в п. З Порядку № 100, зокрема, надбавка за вислугу років.
Як правило, у закладах охорони здоров'я застосовується підсумований облік робочого часу, тому для обчислення середнього заробітку конкретного працівника використовується середньогодинна заробітна плата.
Середня зарплата розраховуються шляхом множення середньогодинної зарплати на кількість робочих годин, які має бути оплачено за середнім заробітком. Години, за які зберігається середня зарплата, визначаються на підставі табеля обліку використан1 ія робочого часу (графіка роботи лікаря), і середній заробіток виплачують за ті години, які є робочими за графіком роботи лікаря при шестиденному робочому тижні. При цьому графік проведення медогляду у військкоматі значення не має.
Приклад. Лікар міської лікарні перебував у медкомісії при військкоматі з 03.05.2011 р. по 31.05.2011 р. Заробітна плата лікаря складається з посадового окладу та надбавки за вислугу років, яка виплачується з 01.01.2010 р. У розрахунковому періоді (березень — квітень) зарплата становила 3453, 00 грн. Робочі дні відпрацьовані повністю. Згідно з табелем обліку використання робочого часу в розрахунковому періоді відпрацьовано 323,40 год.
Середньогодинна заробітна плата становитиме: 10,68 грн. (3453,00 грн. : 323,40 год.).
Згідно з графіком на травень при шестиденному робочому тижні припадає 146,3 год. Отже, середня зарплата за період перебування у військкоматі становитиме: 1562,48 грн. (10,68 грн./ год. х 146,3 год.).
Нагадаємо також, що при обчисленні середнього заробітку в усіх випадках його збереження необхідно дотримувати вимогу п. 10 Порядку № 100 про проведення коригування середньої заробітної плати, якщо в розрахунковому періоді підвищувалися посадові оклади
-
Лист Мінпраці від 17.06.2011 р. № 190/13/116-11
Згідно зч. 5 ст. 11 Закону про відпустки забороняється ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд. Частиною 2 ст. 12 Закону про відпустки передбачено, що невикористана частина щорічної відпустки має бути надана працівнику, як правило, до кінця робочого року, але не пізніше 12 місяців після закінчення робочого року, за який надається відпустка.
Ненадання працівнику щорічних відпусток у визначені законодавством строки є грубим порушенням законодавства про працю, за що роботодавця у встановленому порядку може бути притягнуто до відповідальності.
Законодавством не передбачено строку давності, після закінчення якого працівник втрачає право на щорічні відпустки, воно не містить заборони надавати щорічні відпустки в разі їх невикористання. Отже, якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку за декілька попередніх років, у тому числі і за 5 чи 10 років, то він має право їх використати, а в разі звільнення йому має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні щорічних відпусток (ст. 24 Закону про відпустки).
Коментар журналу "Бюджетна бюхгалтерія" № 3(229) 3 жовтня 2011 року
Ненадання щорічних відпусток повної тривалості протягом двох років підряд, кваліфікується як грубе порушення законодавства про працю. Посадовим особа у такому порушенні, загрожує кримінальна відповідальність у вигляді штрафу до 50 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян (до 850 грн.) або позбавлення і обіймати певні посади або займатися певною діяльністю строком до 3 років, або виправних робіт строком до 2 років (ч. 1 ст. 172 ККУ).
Мінпраці підкреслило: якщо з якихось причин працівнику не надавалися щорічні відпустки протягом декількох років, він має право використати всі такі відпустки, а в разі звернення отримати за них компенсацію згідно зі ст. 24 Закону про відпустки. У період роботи грошову компенсацію за невикористані дні щорічної відпустки працівник може тількив разі, якщо загальна тривалість наданих йому щорічної і додаткової відпусток переви 24 календарні дні. Грошова компенсація може бути виплачена тільки після викорис працівником 24 календарних днів відпустки за відповідний рік.
Приклад. Працівник має три невикористані щорічні відпустки (основні та додаткові) т) 31 к. дн. кожна.
Протягом 2011 року працівник може:
використати всі невикористані відпустки повної тривалості (усього — 93 к. дн.). законодавство не містить обмежень щодо можливості використання таких відпусток щ Підкреслимо: обмеження, установлене ч. З ст. 10 Закону про відпустки щодо того, що тривалість щорічних основної та додаткової відпусток не може перевищувати 59 к. дн. працівників, зайнятих на підземних гірничих роботах, — 69 к. дн., тут не застосовуєтьс у ч. З ст. 10 Закону про відпустки йдеться про тривалість щорічної відпустки за відпраї робочий рік, а не про суму календарних днів щорічних відпусток, що надаються в пою1
використати за кожний рік по 24 к. дн. відпустки (тобто 72 к. дн.), а за решту 21 отримати грошову компенсацію.
-
<xml> </xml><xml> </xml>
Згідно зі статтею ЗО Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсію по інвалідності призначають у разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності внаслідок загального захворювання (у тому числі каліцтва, не пов'язаного з роботою, інвалідності з дитинства) за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону.
Особи, визнані інвалідами, мають право на пенсію по інвалідності за наявності страхового стажу:
- до досягнення особою 23 років включно — два роки;
- від 24 років до досягнення особою 26 років включно — три роки;
- від 27 років до досягнення особою 31 року включно — чотири І роки;
- для осіб 32 років і старших — п'ять років.
Пенсію по інвалідності III групи : призначають у розмірі 50 відсотків від пенсії за віком. При цьому розмір пенсії залежить від того, скільки пенсіонер має страхового стажу, який у нього був заробіток та коли призначається пенсія.
Пенсію по інвалідності призначають на весь строк встановлення інвалідності.
У разі відсутності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії по інвалідності відповідно до Закону «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», органи праці та соціального захисту призначають державну соціальну допомогу.
-
ЯК ВИЗНАЧИТИ ТРИВАЛІСТЬ ДОДАТКОВОЇ ВІДПУСТКИ?
Відповідно до ст. б Закону від 15.11.96 р. № 504/96-ВР «Про відпустки» (далі - Закон № 504) працівникам надається щорічна основна відпустка тривалістю не менш як 24 календарних дні за відпрацьований робочий рік, який відлічується із дня укладення трудового договору.
Крім того, працівникам із ненормованим робочим днем надається щорічна додаткова відпустка за особливий характер праці тривалістю до 7 календарних днів згідно зі списками посад, робіт та професій, визначених колективним договором, угодою (ст. 8 Закону № 504).
Список виробництв, робіт, професій і посад працівників, робота яких пов'язана з підвищеним нервово-емоційним та інтелектуальним навантаженням або виконується в особливих природних географічних і геологічних умовах та умовах підвищеного ризику для здоров'я, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці, затверджено постановою КМУ від 17.11.97 р. № 1290. У розд. XVII «Охорона здоров'я, освіта та соціальна допомога» цього Списку передбачено надання такої відпустки деяким категоріям медичних працівників.
Додаткова відпустка за особливий характер праці надається пропорційно до фактично відпрацьованого часу (п. б та 7 Порядку, затвердженого наказом Мінпраці та соцполітики від 30.01.98 р. № 16). У розрахунок часу, що дає право працівнику на таку відпустку, зараховуються дні, коли він фактично був зайнятий на роботах із особливим характером праці не менше половини тривалості робочого дня,
установленого для працівників цих виробництв, цехів, професій, посад.
Згідно із частиною другою ст. 9 Закону № 504 до стажу роботи, що дає право на щорічні додаткові відпустки, надання яких регламентується ст. 7 та 8 цього Закону, зараховуються:
• час фактичної роботи зі шкідливими, важкими умовами або з особливим характером праці, якщо працівник зайнятий у цих умовах не менше половини тривалості робочого дня, установленої для працівників даного виробництва, цеху, професії або посади;
• час щорічних основної та додаткових відпусток за роботу зі шкідливими, важкими умовами і за особливий характер праці;
• час роботи вагітних жінок, переведених на підставі медичного висновку на легшу роботу, на якій вони не зазнають впливу несприятливих виробничих факторів.
Отже, періоди тимчасової непрацездатності працівника, відпустки без збереження заробітної плати, цілоденної відсутності у зв'язку з перебуванням на курсах підвищення кваліфікації, семінарах, конференціях, нарадах, тимчасової роботи працівника у відрядженні, яка не відноситься до роботи зі шкідливими умовами або з особливим характером праці, не зараховуються до стажу роботи, що дає право на щорічну додаткову відпустку за особливий характер праці.
-
ОПЛАТА ЧЕРГУВАНЬ НА ДОМУ
Анжела КУПЛИВАНЧУК, начальник відділу нормування та оплати праці, роботи з місцевими бюджетами та планування централізованих заходів Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення
У закладах охорони здоров'я чергування на дому вводяться тільки в окремих випадках для забезпечення надання екстреної медичної допомоги при неможливості організації праці іншим способом (наприклад, при низькій укомплектованості посад працівниками тощо).
Згідно з п. 4.1 додатка 2 «Штатні нормативи медичного, фармацевтичного, педагогічного персоналу та працівників кухонь центральних міських і міських лікарень (медико-санітарних частин), розташованих у містах із населенням понад 25 тисяч осіб» до наказу МОЗ «Про штатні нормативи та типові штати закладів охорони здоров'я» від 23.02.2000 р. № 33 посади лікарів-акушерів-гінекологів для надання екстреної акушерсько-гінекологічної допомоги встановлюються за рішенням органу охорони здоров'я, але не менше 3 посад. Посади лікарів-акушерів- гінекологів для надання екстреної акушерсько- гінекологічної допомоги у вечірній, нічний час, вихідні та святкові дні встановлюються за рішенням МОЗ АР Крим, управлінь охорони здоров'я облдержадміністрацій, але не менше 3 посад.
Оскільки до штатного розпису цього закладу охорони здоров'я посади лікарів-акушерів- гінекологів для надання екстреної акушерсько- гінекологічної допомоги не введені, то керівник лікарні має право залучати медичний персонал до чергувань на дому.
Залучення працівників до чергувань понад установлену норму робочого часу можливе тільки в тих випадках, коли в закладі немає вакантних посад за цією спеціальністю. Якщо ж у закладі є вакантні посади, то їх можна обіймати за сумісництвом. На сумісників повністю поширюються всі умови оплати праці нарівні з основною роботою, тобто суміснику призначають посадовий оклад, доплати та надбавки за тією посадою, яку він обіймає за сумісництвом.
Таким чином, якщо штатним розписом лікарні передбачено посади для надання екстреної допомоги і такі посади вакантні, то лікарі лікарні можуть бути оформлені на ці посади на умовах роботи за сумісництвом до 0,5 ставки із відповідною оплатою.
У разі неможливості забезпечення наявним штатним персоналом надання медичної допомоги населенню керівник лікарні має право залучати медичний персонал до чергувань на дому з оплатою праці в порядку, установленому п. 5.1 Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затверджених спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Згідно з п. 5.1 цих Умов лікарі та фахівці з базовою та неповною вищою медичною освітою закладів охорони здоров'я, які зайняті наданням медичної допомоги населенню, у тому числі екстреної, можуть залучатися до чергування на дому.
Чергування на дому може встановлюватися лікарям — до 5 посад з основних лікарських спеціальностей та 4 посад фахівців із базовою та неповною вищою медичною освітою (лаборант, рентгенола- борант, сестра медична операційна, сестра медична —анестезист) з урахуванням укомплектованості штатів, виробничої необхідності, кількості викликів та їх експертної оцінки.
Чергування здійснюються як у межах місячної норми робочого часу відповідних працівників за обліковий період, так і поза її межами.
Згідно з пп. 8, 12 Переліку робіт, які не є сумісництвом, затвердженого спільним наказом Мінпраці, Мінфіну та Мін'юсту від 28.06.93 р. № 43, чергування медичних працівників понад місячну норму робочого часу не є сумісництвом і здійснюються залежно від характеру робіт як в основний час, так і поза його межами.
Чергування на дому в денний та нічний час враховується як півгодини за кожну годину чергування та оплачується виходячи з посадового окладу, визначеного згідно з пп. 2.1 — 2.2 Умов № 308/519, з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію.
Згідно з абз. 5 п. 5.1 Умов № 308/519 у разі виклику працівника під час чергування (до закладу, на місце події або додому до хворого)
час, витрачений на виклик, оплачується за фактично відпрацьований час із розрахунку посадового окладу працівника, установленого штатним розписом, зі збереженням чинного порядку оплати праці працівників охорони здоров'я в нічний час.
У зв'язку з тим, що час, витрачений на виклик, оплачується в іншому порядку, ніж чергування на дому, час виклику виключається із загального часу чергування на дому та оплачується згідно з абз. 5 п. 5.1 Умов № 308/519.
Згідно з п.п. 3.2.1 Умов № 308/519 працівникам, які залучаються до роботи в нічний час здійснюється доплата в розмірі 35 % годинної тарифної ставки (посадового окладу) за кожну годину роботи в нічний час. Нічним вважається час з 22:00 до 6:00.
Робота у святковий та неробочий дні далі оплачується додатково (понад оклад) у розмірі (ст. 107 КЗпП):
— одинарної годинної чи денної ставки, якщо чергування здійснювалося в межах місячної норми робочого часу;
— подвійної годинної чи денної ставки, якщо чергування здійснювалося поза межами місячної норми робочого часу.
За бажанням працівника, який відпрацював у святковий та неробочий день, йому може бути надано інший день відпочинку. У цьому випадку оплата за роботу у святковий та неробочий день здійснюється в одинарному розмірі.
Згідно зі ст. 65 КЗпП наднормові роботи не повинні перевищувати для кожного працівника чотирьох годин протягом двох днів підряд та>120 годин на рік.
Наднормовими вважаються роботи понад установлену тривалість робочого дня (сг. 62 КЗпП).
У разі виклику лікаря-фахівця до стаціонару час, витрачений ним на надання екстреної медичної допомоги,> п. 5.1 Умов № 308/519. Таким чином, обмеження, встановлене ст. 65 КЗпП, у цьому випадку не застосовується.
Узагальнимо зазначене вище в таблиці.
Оплата чергування на дому |
чергування здійснювалося в межах місячної норми робочого часу | чергування здійснювалося поза межами місячної норми робочого часу |
години чергування на дому | час, витрачений на виклик (фактично відпрацьовані години) | години чергування на дому | час, витрачений на виклик (фактично відпрацьовані години) |
Роботу в денний та нічний час ураховують як 0,5 год. за кожну годину чергування та оплачують виходячи із> (гр. 5 ТС*), з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категорію в нічний час не встановлюється | Оплачується з розрахунку посадового окладу працівника> (гр. 12 ТС), із доплатою за нічну роботу | Роботу в денний та нічний час враховують як 0,5 год. за кожну годину чергування та оплачують виходячи з> (гр. 5 ТС), з урахуванням підвищення за кваліфікаційну категоріюв нічний час не встановлюється | Оплачується з розрахунку посадового окладу працівника (гр. 12 ТС), із доплатою за нічну роботу |
Робота у святковий та неробочий день (вихідний) оплачується додатково (понад оклад) у розмірі одинарної годинної чи денної ставки (сг. 107 КЗпП) | Робота у святковий та неробочий день (вихідний) оплачується додатково (понад оклад) у розмірі подвійної годинної чи денної ставки (ст. 107 КЗпП) |
-
ДОПЛАТА ЗА ШКІДЛИВІ УМОВИ ПРАЦІ ПРАЦІВНИКАМ СТАНЦІЇ ПЕРЕЛИВАННЯ КРОВІ
Анжела КУПЛИВАНЧУК, начальник відділу нормування та оплати праці, роботи з місцевими бюджетами та планування централізованих заходів Департаменту фінансово-ресурсного забезпечення
Питання оплати праці медичних працівників урегульовано Умовами оплати праці працівників закладів охорони здоров'я та установ соціального захисту населення, затвердженими спільним наказом Мінпраці та МОЗ від 05.10.2005 р. № 308/519 (далі — Умови № 308/519).
Абзацом 1 п.п. 2 4.5 Умов № 308/519 передбачено підвищення посадових окладів (тарифних ставок) на 25 та 15 % у зв язку зі шкідливими та важкими умовами праці працівників закладів і структурних підрозділів, перелік яких наведено в додатку 3 до цих Умов.
Працівники закладів переливання крові, які обіймають посади, визначені п. 2.16 додатка 3 до Умов №308/519, мають право на підвищення посадових окладів (ставок) на 15 % у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці. Зокрема, до них належать:
— посади лікарів незалежно від найменування, які передбачені для роботи із заготівлі, переробки та збереження в замороженому стані крові, її компонентів та кісткового мозку;
одна з посад інженера та техніка, які передбачені для роботи із заготівлі, переробки та збереження в замороженому стані крові, її компонента та кісткового мозку
шкідливими та важкими умовами праці, затверджується керівником за погодженням із профспілковим комітетом залежно від функціональних обов'язків і обсягу роботи у шкідливих та важких умовах праці (п.п. 12 п.п. 2.4.5 Умов № 308/519).
Підвищення, передбачені п.п. 2.4.5 Умов № 308/519, установлюються до посадового окладу, визначеного пп. 2.1 — 2.2 (п.п. 2.4.7 Умов № 308/519), з урахуванням підвищень за кваліфікаційну категорію, диплому із відзнакою.
Абзацом 2 п.п. 2.4.5 Умов № 308/519 передбачено підвищення на 60 % посадових окладів (тарифних ставок) у зв’язку зі шкідливими та та важкими умовами праці працівників закладів охоронги здоров’я (структурних підрозділів), які працюють із вірусом імунодефіциту людини, перелік яких наведено в додатку 4 до Умов № 308/519.
Зауважимо, що станції переливання крові не зазначені в Переліку закладів та їх підрозділів, а також посад, робота в яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 %, наведеному в додатку 4 до Умов № 308 5 19.
Водночас згідно з п. 4 цього Переліку лабораторії та групи закладів охорони здоров'я, на які органами охорони здоров'я покладено обстеження населення на ВІЛ-інфекцію та дослідження крові, біологічних рідин, отриманих від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, віднесено до закладів охорони здоров'я, робота яких дає право на підвищення посадових окладів на 60 %, а саме:
Посади | Характер виконуваної роботи | Примітка |
Посади медичного персоналу, керівників, професіоналів, фахівців, технічних службовців і робітників | Проведення всіх видів лабораторних досліджень крові населення та матеріалів, які надходять від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих | погодинної ставки (окладу і ожну годину роботи в зазначених у графі 2 умовах |
Таким чином, якщо працівники лабораторії станції переливання крові проводять лабораторні дослідження крові населення та матеріалів, які надходять від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих, то за кожну годину роботи в таких умовах підвищується посадовий оклад у розмірі 60 % погодинної ставки (окладу).
Посадові оклади працівників підвищуються пропорційно до часу, безпосередньо відпрацьованого із хворими на СНІД та ВІЛ-інфікованими. Фактичні години цієї роботи реєструються в журналі за підписом керівника структурного підрозділу.
Підвищення здійснюється виходячи з посадового окладу (тарифної ставки) з урахуванням кваліфікаційної категорії, завідування, старшинства без урахування інших підвищень, доплат і надбавок.
Керівником за узгодженням із профспілковим комітетом затверджується Перелік посад працівників, яким із урахуванням конкретних умов праці в цьому закладі, структурному підрозділі, на цій посаді посадовий оклад (тарифна ставка) підвищується на 60 %.
Таким чином, працівникам лабораторії станції переливання крові (лікарям та середньому медичному персоналу), які працюють із тест-системами на СНІД для обстеження донорської крові, посадовий оклад підвищується на двох підставах:
— абз. 1 п.п. 2.4.5 Умов № 308/519 - у розмірі 15 % посадового окладу (за умови включення їх посад до Переліку посад працівників, яким посадові оклади (тарифні ставки) підвищуються у зв'язку зі шкідливими та важкими умовами праці, затвердженого керівником на погодженням із профспілковим комітетом);
— абз. 2 п.п. 2 4.5 Умов № 308/519 - у розмірі 60 % погодинно: ставки (окладу) за кожну годину роботи із проведення всіх видів лабораторних досліджень крові населення та матеріалів, які надходять від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих.
Приклад. Посадовий оклад працівника лабораторії станції переливання крові в липні 2011 року склав 1346 грн Згідно із записами в журналі в цьому місяці працівник 40 годин був зайнятий лабораторними дослідженнями крові населення та матеріалів, які надходять від хворих на СНІД та ВІЛ-інфікованих
Сума підвищення посадового окладу на підставі абз. 2 п.п 2.4.5 Умов № 308/519 складе: 1346,00 грн 151,2 год. х 40 год. х 60 % - = 213,65 грн., де 151,2 — норма тривалості робочого часу в липні 2011 року при 36-годинному робочому тижні.
Сума пiдвищення посадового окладу на підставі абз. 1 п. г 4 5 Умов № 308/519 складе:
1346,00 грн. Х 15%= 201,90 грн.
— Посадовий оклад з урахуванням підвищень у зв'язку зі шкід і ими та важкими умовами праці становитиме 1761,55 грн. (1346,00 грн + 213,65 грн. + 201, 90 грн.),
-
<xml> </xml><xml> </xml>
Відповідь надало Міністерство і соціальної політики.
За роз'ясненням Державної експертизи умов праці України, основна мета атестації робочих місць за умовами праці, яку проводять згідно з Порядком, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 1 серпня 1992 року № 442, полягає в регулюванні відносин між власником або уповноваженим ним органом і працівниками у сфері реалізації прав на здорові й безпечні умови праці, пільгове пенсійне забезпечення, пільги та компенсації за роботу в несприятливих умовах праці.
Правовою основою для проведення атестації є чинні законодавчі й нормативні акти з питань охорони та гігієни праці: Списки № 1 і № 2 виробництв. робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію зa віком на пільгових умовах: Списки виробництв, цехів, професій і посад, зайнятість у яких дає право на щорічні додаткові , відпустки зa роботу із шкідливими і важкими умовами праці; Перелік виробництв, цехів, професій і посад із шкідливими умовами праці, робота в яких дас право на скорочену тривалість робочого тижня, тощо.
Згідно з розділом XXIV «Охорона здоров'я та соціальна допомога» Списку N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, зайнятість у яких дає право на пенсію за віком
на пільгових умовах, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 січня 2003 року № 36, право на відповідну пенсію мають у тому числі молодші медичні сестри з догляду за хворими, молодші медичні сестри, що повний робочий день безпосередньо обслуговують хворих у туберкульозних та інфекційних закладах, відділеннях, кабінетах, і в разі підтвердження відповідних умов праці за результатами атестації робочих місць за умовами праці.
Безпосереднє обслуговування хворих — це робота, виконання якої здійснюється в умовах контакту медичного працівника та пацієнта, а саме: виконання діагностичних і лікувальних процедур, заходів за догляду за хворими, створення відповідного лікувально-оздоровчого режиму.
До цих робіт можна віднести проведення масажу, ін'єкцій, процедур, маніпуляцій, годування хворих. їх транспортування; санітарну обробку хворих, санітарно-гігієнічну обробку ванн, миття посуду, інструментарію. прибирання палат і допоміжних приміщень у відділеннях тошо.
Відповідно до пункту 4 зазначеного Порядку, атестацію проводить атестаційна комісія, склад і повноваження якої визначається наказом по підприємству, організації, установі. Саме атестаційна комісія підприємства (організації, установи) приймає рішення щодо доцільності проведення атестації на конкретному робочому місці.
Відповідальність за своєчасне та якісне проведення атестації покладено на керівника підприємства, організації.
-
Відповідь надало Міністерство соціальної політики.
Відповідно до Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» інваліди II групи мають право на такі пільги:
- безплатне придбання лікарських засобів за рецептами лікарів у разі амбулаторного лікування за умови, що вони отримують пенсію, яка не перевищує мінімального розміру пенсії, або державну соціальну допомогу, призначену замість пенсії (звертатися в органи охорони здоров'я);
- придбання лікарських засобів за рецептами лікарів з оплатою 50% від їх вартості в разі амбулаторного і лікування (звертатися в органи охорони здоров'я);
— безплатне або на пільгових умовах за наявності відповідного медичного висновку надання послуг із соціально-побутового й медичного обслуговування, забезпечення технічними та іншими засобами (звертатися в управління праці та соціального захисту населення за місцем реєстрації):
- безплатне забезпечення санаторно-курортними путівками за наявності медичних показань (звертатися в управління праці та соціального захисту населення);
- пільгове та позачергове встановлення квартирного телефону (звертатись у ВАТ Укртелеком);
- встановлення оплати послуг електрозв'язку за місцеві телефонні розмови з квартирних телефонів за почасовим (похвилинним. посекундним) обліком їх тривалості тільки за їхньою згодою (звертатися у ВАТ Укртелеком);
- безплатний проїзд пасажирському міському транспорті (крім таксі та метрополітену), а також всіма видами приміського транспорту (пільга діє на підставі пред'явлення пенсійного посвідчення, у якому вказано групу та причину інвалідності):
- 50-відсоткову знижку вартості проїзду на внутрішніх лініях (маршрутах) повітряного, залізничного, річкового та автомобільного транспорту в період із 1 жовтня по 15 травня (пільга діє на підставі пред'явлення пенсійного посвідчення, в якому вказано групу та причину інвалідності);
- позачергове обслуговування в касах міського та міжміського транспорту, а також на підприємствах, в установах і організаціях усіх форм власності та підпорядкування, то надають будь-які послуги населенню.
Інваліди II групи по зору та з ураженням опорно-рухового. апарату мають право на безплатній проїзд також у метро.
Інвалідам II групи їм зору надається право безплатного користування радіотрансляційною точкою.
-
Відповідно до ст. 127 КЗпП відрахування із заробітної плати можуть провадитись тільки у випадках, передбачених законодавством України. Відрахування із заробітної плати працівників для покриття їхньої заборгованості підприємству, установі, організації, де вони працюють, можуть провадитися за наказом (розпорядженням) власника або уповноваженого ним органу для повернення авансу, виданого в рахунок заробітної плати, для повернення сум, зайво виплачених унаслідок лічильних помилок, для погашення не- витраченого і своєчасно не поверненого авансу, виданого на службове відрядження або переведення до іншої місцевості, на господарські потреби, якщо працівник не оспорює підстав і розміру відрахування. У цих випадках власник або уповноважений ним орган має право видати наказ (розпорядження) про відрахування не пізніше ніж впродовж одного місяця з дня закінчення строку, встановленого для повернення авансу, погашення заборгованості або з дня виплати неправильно обчисленої суми.
У цьому випадку виплата неправильно обчисленої суми тривала кілька місяців. Таким чином, наказ (розпорядження) про відрахування може стосуватися тільки тих коштів, що були виплачені впродовж останнього місяця. Суми, виплачені раніше, можуть бути внесені працівниками до каси підприємства, установи, організації добровільно або утримані роботодавцем із заробітної плати на підставі особистих заяв працівників.
Якщо працівники не бажають повернути надлишково виплачені їм кошти добровільно, відшкодування шкоди, завданої підприємству, установі, організації, може відбутися за рахунок винної особи, а саме особи, яка припустилася помилки (бухгалтера).
Розмір шкоди визначається за фактичними втратами на підставі даних бухгалтерського обліку. Покриття шкоди в розмірі, що не перевищує середньомісячного заробітку, провадиться за розпорядженням власника або уповноваженого ним органу через відрахування із заробітної плати працівника. При цьому загальний розмір усіх відрахувань не може перевищувати 20%. Якщо працівник не згоден з відрахуванням або його розміром, трудовий спір за його заявою розглядається в порядку, передбаченому законодавством.
У решті випадків покриття шкоди провадиться через подання власником або уповноваженим ним органом позову до районного, районного в місті, міського чи міськ- районного суду.
-
Відповідь. З 1 січня 1997 р., тобто з Дати набрання чинності Законом України "Про відпустки", відповідно до ч.1 ст.19 цього Закону жінці, яка працювала і мала двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, на її бажання щороку надавалася додаткова оплачувана відпустка тривалістю п'ять календарних днів без урахування вихідних, що не включалися до загальної тривалості щорічної відпустки.
З березня 2003 р., з дати набрання чинності Законом України від 06.02.2003 р. №490-ІУ "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України стосовно відпусток", жінці, яка працює і має двох і більше дітей віком до 15 років, надається щороку додаткова оплачувана відпустка тривалістю сім календарних днів без урахування святкових і неробочих днів (ст.73 КЗпП).
Ця відпустка є соціальною і не належить до виду щорічних відпусток, тому надається в будь-який час упродовж календарного року незалежно від відпрацьованого часу і дати народження дитини — до чи після цієї дати.
Чинним законодавством не передбачено терміну давності, після якого працівники, які мають дітей, утрачають право на додаткову відпустку. Якщо працівник з якихось причин не скористався своїм правом на таку відпустку впродовж календарного року або за кілька попередніх років, він має право використати її, а в разі звільнення, незалежно від підстав, йому має бути виплачено компенсацію за всі невикористані дні відпусток, як це передбачено ст.24 Закону України "Про відпустки".
Додаткові відпустки працівникам, які мають дітей, надаються понад щорічні відпустки, передбачені ст.6, 7 і 8 цього Закону, а також понад щорічні відпустки, встановлені іншими законами та нормативно-правовими актами, і переносяться на інший період або продовжуються в порядку/визначеному ст.11 цього Закону (ч.б ст.20 Закону України "Про відпустки").
Отже, якщо дописувачка не скористалася своїм правом на додаткову соціальну відпустку, то має право її використати починаючи з 1998 до 2002 р. тривалістю по п'ять календарних днів за кожен рік, а з 2003 до 2006 (рік виповнення старшій дитині 15 років) — по сім календарних днів за кожен рік, а в разі звільнення їй має бути виплачена компенсація за всі невикористані дні цієї відпустки.
-
Відповідно до ст.115 Кодексу законів про працю заробітна плата виплачується працівникам регулярно в робочі дні у строки, встановлені колективним договором, але не рідше двох разів на місяць через проміжок часу, що не перевищує шістнадцяти календарних днів. При цьому в разі, коли день виплати заробітної плати збігається з вихідним, святковим або неробочим днем, заробітна плата виплачується напередодні.
-
На сьогодні чинним законодавством не передбачено застосування фінансових санкцій за запізнення працівника на роботу.
Однак необхідно пам'ятати, що відповідно до Кодексу законів про працю України (КЗпП), а саме - до статті 139, одним із головних обов'язків працівника є додержання трудової і технологічної дисципліни.
У статті 147 КЗпП України зазначено, що за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один із таких заходів:
- догана,
- звільнення.
До застосування дисциплінарного стягнення адміністрація підприємства повинна зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.При обранні виду стягнення повинні враховуватися ступінь тяжкості вчиненого проступку і заподіяна ним шкода, обставини, за яких вчинено проступок, і попередня робота працівника. За кожне порушення трудової дисципліни може бути застосовано лише одне дисциплінарне стягнення.Зокрема, за запізнення на роботу без поважних причин працівнику виноситься догана. А за систематичне невиконання працівником без поважних причин обов'язків, покладених на нього трудовим договором або правилами внутрішнього трудового розпорядку, якщо до працівника раніше застосовувалися заходи дисциплінарного чи громадського стягнення, його може бути звільнено.