З появою вакцин лікарі плекали надію на зменшення хворих и смертей. Та так не сталося…
І як боляче було їм бачити, що люди гинуть тому, що невакциновані. Бо саме такі потрапляють до лікарень і реанімацій. Після цієї пандемії у кожного лікаря, незалежно від досвіду, віку і статі болить серце за померлих на їхніх руках пацієнтів.
Героями можна назвати і тих лікарів, які в цей непростий час продовжують удосконалювати свою майстерність та впроваджують новітні технології у лікарську практику.
В Україні цього року нарешті запрацювала трансплантологія, і ми побачили, що поруч з корифеями медицини маємо молодих, амбітних хірургів найвищого класу, які дарують пацієнтам шанс на життя.
Те, що відбувається у Львівській лікарні швидкої медичної допомоги демонструє найвищий рівень нашої медицини. За неповний рік – 74 пересадки органів. Вперше в Україні трансплантовано серце дитині. Тут зробили першу пересадку легень. Це неймовірно! Українська медицина зробила величезний крок вперед.
Та не тільки в великих містах і столиці медики працювали на всі 100%. Кожна обласна, районна лікарня також зазнали величезного навантаження.
Одеська область відзначилася, як один з регіонів, де лікарі стикнулися і з нестачею кисню, і з антивакцинальною пропагандою. В результаті лікарі у м. Роздільна, падаючи з ніг, вигадували методи покращення киснепостачання та рятували життя невакцинованих людей, що не побажали взяти на себе відповідальність за своє ж здоров’я.
– Після 2014 року, коли лікували поранених бійців, ми думали, що бачили вже все, – сказав генеральний директор Дніпропетровської обласної лікарні ім. І.І.Мечникова Сергій Риженко. – Та пандемія коронавірусу змінила наше життя ще більше.
А дітей лікувати ні трохи не легше, ніж дорослих. Наприклад, нема дорослих з спинальною м’язовою атрофією (СМА). Адже врятувати людину можна лише в дитинстві – до 4-х років. В НДСЛ Охматдит тепер лікують цю хворобу, і не треба маленьким українцям їздити за кордон по допомогу.
Закінчується рік, ми все ще в пандемії, люди продовжують хворіти на загальні захворювання та отримувати травми. Таке життя. Та ми бажаємо, щоб у наступному році всі були здоровими, а лікарям залишався час і сили на сім’ї та фаховий розвиток.
Лариса Божкожурналістка розділу Здоров’я
Джерело: Depositphotos