З В Е Р Н Е Н Н Я

Президенту України

Петру Порошенку

Прем’єр-Міністру України

Володимиру Гройсману

Голові комітету ВРУ з питань охорони здоров’я

Ользі Богомолець

Голові Профспілки працівників охорони здоров’я України

Вікторії Коваль

ЗВЕРНЕННЯ

щодо забезпечення гідної оплати праці медичних працівників

В черговий раз змушені звернутися до Вас з приводу критичної ситуації, пов’язаної із низьким рівнем  оплати праці працівників закладів охорони здоров’я, та констатувати про високий рівень напруги та невдоволення, що існує з цього приводу у трудових колективах галузі.

Згідно даних Держстату зарплата лікарів та медичних сестер залишається найнижчою серед інших галузей економіки. Такий низький рівень оплати праці в закладах охорони здоров’я сьогодні не лише не відповідає надзвичайно високому рівню складності виконуваної роботи та відповідальності, який притаманний медичній професії, а принижує звичайну людську гідність працівників. В умовах «європейських» цін та тарифів на практично всі товари, насамперед у сфері комунальних послуг та енергопостачання,  при неадекватних зарплатах медичні працівники сьогодні не завжди мають змогу забезпечити навіть елементарні потреби своєї сім’ї.

Незважаючи на неодноразові звернення Професійної спілки працівників охорони здоров’я України і надалі ігнорується та залишається невирішеною проблема «зрівнялівки» оплати праці, коли лікар (12 розряд), середній персонал та технічний персонал отримують на рівні мінімальної заробітної плати. Встановлення першого тарифного розряду в розмірі 1762 грн. при мінімальній зарплаті 3723 грн. (якій відповідає лише тарифна ставка 12 розряду)  повністю знівелювало суть та призначення єдиної тарифної сітки,  що покликана забезпечити справедливий принцип в оплаті праці в залежності від складності виконуваної роботи та рівня кваліфікації працівника.

Забезпечення диференціації в оплаті праці шляхом встановлення доплат, надбавок чи премії, що було покладено на керівників закладів охорони здоров’я, в умовах недостатнього фінансування закладів, як в частині медичної субвенції,  так і власних коштів місцевих бюджетів, є нереальним.

  Внаслідок формального регулювання складових мінімальної заробітної плати, до її розміру включаються також надбавки та підвищення за шкідливі умови праці, надбавка за вислугу років, що повністю нівелює їх  компенсаційне призначення за роботу у несприятливих факторах.

Крім того, порушений дисбаланс при регулюванні оплати праці серед працівників різних галузей бюджетної сфери, коли працівникам органів влади, суду, правоохоронних органів, закладів освіти піднімають посадові оклади, а медикам - ні. Такий різний та дискримінаційний підхід держави по відношенню до медичних працівників викликає  нерозуміння  та несприйняття в медичної спільноти, особливо у період реформування галузі.

Низький рівень доходів призводить до відтоку медичних кадрів за кордон. Внаслідок лібералізації у багатьох країнах процедури визнання медичних дипломів українських навчальних закладів цей рух може набрати дійсно катастрофічних масштабів.

В цей же час обсяги медичної субвенції не покривають в повній мірі навіть існуючої потреби фонду оплати праці, що тягне за собою необхідність проведення на місцях скорочення чисельності і штату працівників. Як і минулого року існує велика ймовірність виникнення заборгованості з виплати заробітної плати.

З часу здобуття Україною незалежності  жодного разу не була дотримана норма  Основ законодавства України про охорону здоров’я про фінансування галузі на рівні науково-обґрунтованої потреби, але не менше 10 відсотків національного доходу.  Цей показник жодного разу не досягнув навіть необхідного мінімуму (5 відсотків) згідно рекомендацій ВООЗ. Не виконувалася також норма про встановлення заробітної плати медичним працівникам на рівні не нижче середньої по промисловості.

Більше того, у державному бюджеті на 2018 рік не були закладені тих же 5 відсотків ВВП на охорону здоров’я, які передбачені реформаторським законом України «Про державні фінансові гарантії медичного обслуговування населення».

За таких умов, жодна реформа при  відсутності кредиту довіри до неї як з боку медичних працівників, так і населення, не буде мати успіху. Тому через цілком закономірні причини, особливо коли має місце розходження високих гасел інформаційних кампаній, що супроводжують реформування, із реальним станом поточного фінансування галузі,  реформа в багатьох її аспектах не сприймається на місцях, асоціюється не з покращенням, а лише із заходами економії та скорочення.

Враховуючи вищенаведене, просимо вжити заходів щодо належного фінансування системи охорони здоров’я, встановлення  гідної оплати праці для працівників державних та комунальних закладів охорони здоров’я шляхом:

1.      Встановлення першого тарифного розряду працівників державних та комунальних  закладів охорони здоров’я  на рівні мінімальної заробітної плати.

2.      Підняття для працівників державних та комунальних  закладів охорони здоров’я  тарифних розрядів на три позиції.

3.      Встановлення працівникам закладів охорони здоров’я  надбавки за престижність праці в розмірі 20 відсотків  посадового окладу.

4.      Ініціювання внесення змін до частини 2 статті 3-1 Закону України «Про оплату праці» в частині доповнення виплат, які не враховуються при визначенні зарплати для забезпечення мінімального розміру, надбавок та підвищень за роботу в несприятливих чи особливих умовах праці, в тому числі надбавки за вислугу років.

З дорученням президії,

З повагою,

Новини