Детальніше

Реформа охорони здоров’я: Морально-етичне

Як вже багато хто став помічати, країна відчуває досить дивні проблеми зі спробами реформувати нашу охорону здоров’я. При інших наших реформах – проблеми зовсім іншого ґатунку, зазвичай фінансово-організаційні. А тут буквально «щось всередині нас» не дає нам погодитися з реформою. Причому, схоже, ми готові заперечувати проти практично будь-якої концепції реформи в цій сфері.

Радянська охорона здоров’я успадкувала принцип, що медпрацівник повинен «служити» суспільству. Не працювати і заробляти своєю працею, а саме служити, як служить солдат, наприклад. А віртуальна клятва Гіппократа, на яку так люблять посилатися ті, хто вищих медичних навчальних закладів не закінчував – міцно асоціюється у нас з військової присягою … (Ті, хто закінчував медвузи, знають, що жоден радянський і пострадянський лікар клятви Гіппократа не давав і не міг давати). До медпрацівників у нас громадяни застосовують такі морально-етичні норми, які ніколи і ні за яких обставин не будуть застосовувати до себе:

1. Будь-яке бажання лікаря / медсестри заробити заздалегідь оголошено корупцією. На відміну від, скажімо, автомеханіка, будівельника або продавця в магазині, їх бажання заробити – абсолютно законне і навіть похвальне. Люди вміють жити. Робітнича кісточка. Питання: а чому автомеханіку можна заробляти своєю працею, а лікарю не можна?
2. Лікар – професія благородна і добра, тому гроші тут ні до чого. Суспільство абсолютно чітко вважає бідність ознакою шляхетності і доброти. Якщо доктор багатий – то він «злий», «жадібний» і «підступний». Цікаво, що до зарубіжних і дуже багатих лікарів, які іноді до нас приїжджають – ці моральні критерії не застосовуються. Суспільство хоче багатіти, але так, щоб його лікували жебраки-лікарі. Громадяни, а навіщо це вам?
3. Коли обговорюють низькі лікарські / сестринські зарплати, то головний аргумент – «а у нас теж маленькі зарплати, тому ми вам платити не будемо». Чому цей аргумент не працює, наприклад, в продуктовому магазині? Або продукти харчування – не критично важливий товар?
4. Всі скаржаться на «медичну / лікарську мафію», при цьому в країні немає жодної значної лікарської організації, яка дійсно впливала б (таємно чи явно) на державну політику в галузі медичного права, політики і законодавства. Або мафія є, або її немає. Як це може бути одночасно?
5. Кожен громадянин країни шукає «свого» лікаря, який буде лікувати його і його сім’ю по знайомству. Тобто, “по знайомству” лікарі лікують добре. А “не по знайомству”, значить, погано? Але навіщо суспільству лікарі, які добре лікують тільки “по знайомству”? Громадянин, який вірить, що незнайому людину потрібно лікувати погано – чи не переносить він на лікаря свою мораль?
6. Переконання в тому, що лікувати людей за гроші – це «не по-християнськи». Дуже цікава змичка між релігією і медициною, між ставленням до лікарів, як носіям віри. А якщо лікар – атеїст, то йому можна лікувати за гроші? А якщо пацієнт – буддист, то його можна лікувати за гроші? Дуже цікаві питання для світської держави …

Подібних питань і дивацтв нашого ставлення до лікарів можна помітити дуже багато. Більшість наших співгромадян взагалі не можуть зрозуміти, чому ці ніщеброди-медики ще ходять на роботу? Вони самі при такій зарплаті точно б не ходили. Не такі вони дурні. Якщо ще ходять – значить там є грошовий інтерес. Інших інтересів наш громадянин уявити собі не може.

Сенс всієї медичної діяльності для пострадянської людини – це служіння. Проблема в тому, що служіння – позаекономічне поняття. Воно в принципі не передбачає товарно-грошового обміну. У нашій медицині (і в охороні здоров’я теж) немає економіки. Гроші та інші ресурси беруться «з нізвідки» і діваються «в нікуди». Голосіння про «ефективність» медичної послуги розбиваються об невміння порахувати вартість кінцевого продукту медичної діяльності на вкладену гривню. Адже здоров’я людини у нас безцінне. Причому тут взагалі гроші?

Таким чином, неприйняття реформи охорони здоров’я (причому будь-якого штибу) йде зсередини, з невідповідності уявлень більшості громадян про медичну діяльність, як релігійно-суспільне служіння (я б навіть казав – чернечий послух) і реальностями ринкової економіки, які він бачить навколо себе і які сам своєю роботою активно підтримує … Помилка була здійснена в ранніх 90-х роках, коли ринкову економіку абсолютно свідомо «не пустили в медицину», тим самим відклавши найболючішу реформу «на колись потім».

Це «потім» обходиться нам зараз дуже дорого …. 

Новини