Детальніше

Мовний закон: запитання

Закон України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-УІІІ.

1.     Дія Закону України «Про забезпечення функціонування української мови як державної» від 25.04.2019 № 2704-УІІІ (далі - Закон) не поширюється на сферу приватного спілкування.

Натомість Закон регулює питання використання мови як державної на території України у деяких сферах суспільного життя.

Серед них:

·        обслуговування споживачів, зокрема й пацієнтів;

·        оформлення локальної документації закладу;

·        оформлення медичної документації;

·        наповнення сайтів чи створення рекламних матеріал формування про товари, роботи й послуги;

·        оформлення покажчиків, вказівників печаток тощо.

2.     Медпрацівники зобов’язані володіти державною мовою.

Закон установлює такий обов'язок для всіх громадян України та осіб, які збираються отримати українське громадянство (ч. 1 ст. 6 та абз. 1ч. 1 ст. 7 Закону). Натомість держава зобов'язана організовувати безкоштовні курси української мови для дорослих та забезпечувати можливість вільно опанувати державною мовою громадянам України, які не мали такої змоги (ч. 3 ст. 6 Закону).

Закон додатково зобов'язує медичних  працівників та посадових (службових) осіб державних і комунальних закладів охорони здоров’я володіти державною мовою та застосовувати її під час виконання службових обов'язків.

Отже, навіть якщо в регіоні, де розташований заклад охорони здоров'я, переважає спілкування іншою мовою, ніж українська, медпрацівники все ж зобов'язані володіти державною мовою.

3. Якою мовою спілкуватися з пацієнтами?

Закон встановлює одразу два правила:

·        мова у сфері охорони здоров'я, медичної допомоги та медичного обслуговування — державна;

·        на прохання особи, яка звертається по медичну допомогу чи послуги з медичного обслуговування, персонально обслуговувати її можна також іншою мовою, прийнятною для сторін (ч. 1,2 ст. 33 Закону).

Медпрацівники «за замовчуванням» мають спілкуватися з пацієнтом саме українською мовою. Якщо у закладі працюють іноземці, які нею не володіють, слід передбачити уникнення потенційно конфліктних ситуацій, адже деякі пацієнти можуть вимагати обслуговувати їх виключно українською.

Обслуговувати пацієнтів іншою мовою можна лише на їх про­хання. Закон не деталізує, як саме вони мають його виражати. Доцільно розробити бланк відповідної заяви й залежно від си­туації використовувати його при наданні медичної допомоги та під час медичного обслуговування.

Як варіант, пункт із проханням обслуговувати пацієнта іноземною мовою можна зафіксувати й у договорі про надання медичних послуг.

4. Чи мають медпрацівники вивчати українську мову на курсах?

Відповідь залежить від того, у закладі якої форми власності працюватиме медпрацівник і чи вивчав він українську мову рані­ше. Також має значення громадянство медпрацівника й те, коли саме особа обійматиме ту чи іншу посаду.

Володіти державною мовою та застосовувати її під час вико­нання службових обов'язків зобов'язані:

• медичні працівники державних і комунальних закладів охорони здоров'я та претенденти на такі посади;

• посадові та службові особи підприємств, установ і орга­нізацій державної і комунальної форм власності та пре­тенденти на такі посади, крім осіб, які не є громадянами України (пп. 15, 16 ч. 1, ч. 2 ст. 9 Закону).

Вимоги щодо конкретного рівня володіння державною мо­вою як для медпрацівників, так і для посадовців комунальних та державних закладів охорони здоров'я, установлюватиме На­ціональна комісія зі стандартів державної мови (далі — Нацкомісія).

Рівень володіння державною мовою засвідчує один із доку­ментів:

·        документ про повну загальну середню освіту за умови, що він підтверджує, що особа вивчала українську мову як на­вчальний предмет (дисципліну);

·        державний сертифікат про рівень володіння державною мовою, що видає Нацкомісія (ч. 3 ст. 10 Закону).

Вимога підтверджувати рівень володіння державною мовою набуде чинності 16.07.2021.

    До 16.07.2021 медпрацівники та керівники закладів охорони здоров'я державної та комунальної форми власності підтверджувати факт володіння українською мовою та її рівень не повинні.

Після 16.07.2021 кандидати на посаду зобов'язані будуть надати документ, що засвідчує рівень володіння дер­жавною мовою.

Жодних вимог щодо підтвердження рівня володіння дер­жавною мовою для осіб, які вже безперервно працюватимуть, як до, так і після 16.07.2021 на вказаних посадах, Закон не міс­тить.

5. Чи обов'язково вести медичну документацію українською мовою?

Закон передбачає, що:

·        заклади охорони здоров'я складають документи, які сто­суються стану здоров'я пацієнтів, державною мовою;

·        мова актів, які регулюють діяльність закладів охорони;

здоров'я, діловодства та документообігу, — державна мова;

·        заклади охорони здоров'я використовують у своїх доку­ментах медичну термінологію відповідно до стандартів, які визначила Нацкомісія (ч. 3-5 ст. 33 Закону).

Норми частин третьої - п'ятої статті 33 Закону наберуть чин­ності після 16.07.2020.

6. Якою мовою відповідати на звернення громадян і листуватися з держорганами?

Закон регулює питання звернень громадян так:

·        відповіді на звернення фізичних та юридичних осіб до підприємств, установ та організацій державної та кому­нальної форм власності надають державною мовою, якщо інше не встановлено законом (ч. 8 ст. 13 Закону);

·        юридичні особи, зареєстровані в Україні, на звернення, викладені державною мовою, надають відповідь держав­ною мовою відповідно до Закону України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 № 393/96-ВР (ч. 1 ст. 38 Закону);

·        зареєстровані в Україні юридичні особи можуть також брати до розгляду звернення іншими мовами (ч. 2 ст. 38 Закону).

Кожна особа має право звертатися державною мовою усно чи письмово до зареєстрованих в Україні юридичних осіб зі зверненнями.

Мова листування юридичних осіб, зареєстрованих в Україні, з органами державної влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами та організаціями державної та комунальної форм власності в Україні, — державна мова (ст. 37 Закону). Це стосується й мови статутних документів та рішень, статистичної інформації, податкової та іншої звітності до органів державної влади чи органів місцевого самоврядування.

Вимоги цієї статті набудуть чинності після 16.07.2020.

7. Якою мовою створювати рекламу, надавати інформацію на сайті закладу?

Закон оперує поняттям «обслуговування споживачів». До них належать і споживачі медичних послуг.

Послуга з медичного обслуговування населення (медична послуга) — послуга, яку надає пацієнту заклад охорони здоров'я або ФОП, яка зареєстрована та одержала в установленому законом порядку ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики (абз. 10 ч. 1 ст. З За­кону України «Основи законодавства України про охорону здоров'я» від 19.11.1992 № 2801-XII).

Споживач — фізична особа, яка придбаває, замовляє, використовує або має намір придбати чи замовити продукцію для особистих потреб, безпосередньо не пов'язаних із підпри­ємницькою діяльністю або виконанням обов'язків найманого працівника (п. 22 ч. 1 ст. 1 Закону про захист прав споживачів).

На діяльність, пов'язану із наданням медичних послуг, поширюється дія статті 30 Закону.

Згідно з нею:

·        мова обслуговування споживачів в Україні — державна мова, проте на прохання клієнта персонально обслуговувати його можна також іншою мовою, прийнятною для сторін;

·        інформацію про товари (послуги) надаються державною мовою, проте можна також дублювати цю інформацію іншими мовами.

Норми статті 30 Закону про мову наберуть чинності 16.01.2021.

Мова реклами в Україні — державна мова (ч. 1 ст. 32 Закону).

Ця норма набере чинності 16.01.2020.

Оголошення, покажчики, вказівники, вивіски та іншу публічну інформацію подаються державною мовою (ч. 1,2 ст. 28 Закону), за потреби  дублюються іноземною.

Новини