Профспілка працівників охорони здоров'я України

  Оплата праці

  Права працівників



  Преса

  Дайджест

  Приймальня голови молодіжної ради

Детальніше

12.07.2017

Реформа охорони здоров’я та пенсійна реформа – у центрі уваги Профспілки

 

Професійна спілка працівників охорони здоров’я України активно долучилася до роботи над проектом Закону 6327 «Про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» .

Більшість  наших принципових пропозицій було включено до порівняльної таблиці Законопроекту, який буде представлено до другого читання .

Щодо пенсійної реформи нагадуємо: Профспілка розглянула проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України щодо підвищення пенсій» (реєстр. № 6614 від 21.06.2017), який вносить суттєві зміни до чинної системи пенсійного забезпечення громадян України.

 

medprof.org.ua/novini/novini/ 

 

 

 

Професійна спілка працівників охорони здоров'я України

 

06.07.2017 № 03-03/227   

 

Першому заступнику Голови Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

 

КАПЛІНУ С.М.

 

Про проект Закону
про державні фінансові гарантії
надання медичних послуг та лікарських засобів

                          Шановний Сергію Миколайовичу!

    Професійною спілкою працівників охорони здоров'я України розглянуто проект Закону про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів (реєстр. №6327 доопрацьований 06.06.2017), прийнятий у першому читанні і повідомляється наступне.

 

    І. Відповідно до частини 3 статті 49 Конституції України у державних і комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається безоплатно.

 

    Зазначене положення Основного Закону є нормою прямої дії відповідно до частини 3 статті 8 Конституції України та з урахуванням рішення Конституційного Суду України від 29 травня 2002 року №10-рп/2002 означає, що у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медична допомога надається всім громадянам незалежно від її обсягу та без попереднього, поточного або наступного їх розрахунку за надання такої допомоги.

    Згідно з абзацом 4 частини 1 статті 3 Основ законодавства України про охорону здоров’я (далі - Основи) медична допомога - діяльність професійно підготовлених медичних працівників, спрямована на профілактику, діагностику, лікування та реабілітацію у зв'язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв'язку з вагітністю та пологами.

    Положеннями частин 2, 3 статті 8 Основ конкретизовано зміст наведеного права та визначено, що: кожен громадянин має право на безоплатне отримання у державних та комунальних закладах охорони здоров'я медичної допомоги, до якої належать:

    - екстрена медична допомога;

    - первинна медична допомога;

    - вторинна (спеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

    - третинна (високоспеціалізована) медична допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;

    - паліативна допомога, що надається за медичними показаннями у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

    Держава гарантує безоплатне надання медичної допомоги у державних та комунальних закладах охорони здоров'я також за епідемічними показаннями та безоплатне проведення медико-соціальної експертизи.

    Частиною 3 статті 18 Основ передбачено, що медична допомога надається безоплатно за рахунок бюджетних коштів у закладах охорони здоров'я, з якими головними розпорядниками бюджетних коштів укладені договори про медичне обслуговування населення.

    Водночас положеннями частини 7 статті 18 Основ встановлено, що всі заклади охорони здоров'я мають право використовувати для підвищення якісного рівня своєї роботи кошти, добровільно передані підприємствами, установами, організаціями та окремими громадянами, а також з дозволу власника або уповноваженого ним органу встановлювати плату за послуги у сфері охорони здоров'я.

    В даний час Перелік платних послуг, які надаються в державних і комунальних закладах охорони здоров’я та вищих медичних навчальних закладах затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17.09.1996 р. №1138.

    Виходячи з викладеного, чинним законодавством в основному вже врегульовано весь комплекс заходів зі збереження та відновлення фізіологічних і психологічних функцій, оптимальної працездатності та соціальної активності людини, визначені джерела їх фінансування, а також випадки надання платних послуг у сфері охорони здоров'я.

    Натомість, проектом Закону про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів у редакції, прийнятій у першому читанні (далі - Проект) передбачається запровадження низки нових механізмів фінансування охорони здоров’я та інших новел, зокрема:

    - запровадження тарифу співоплати (частини 5, 7, 8 статті 12);

    - розробка деталізованого опису видів медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України, та обсяг такої оплати (абзац 2 частини 2 статті 5);

    - функціонування електронної системи охорони здоров’я (стаття 14);

    - застосування іноземних клінічних настанов (абзаци 17, 25 пункту 1 частини 10 Прикінцевих та перехідних положень);

    - перехід на закупівлю медичних послуг через єдиного національного замовника шляхом визначення основних засад діяльності центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів (статті 8, 9);

    - припинення фінансування державних та комунальних закладів охорони здоров’я, крім закладів охорони здоров’я, крім оплати медичних послуг та лікарських засобів в межах державного гарантованого пакета, після 1 січня 2020 року (частина 8 Прикінцевих та перехідних положень);

    - вилучення із законодавства пунктів 2 і 3 розділу ІІ «Прикінцеві положення» Закону України «Про внесення змін до Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо удосконалення надання медичної допомоги», якими встановлено, що: «До 31 грудня 2019 року первинну медичну допомогу надають лікарі загальної практики - сімейні лікарі та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом таких лікарів, а також лікарі-терапевти дільничні, лікарі-педіатри дільничні та інші медичні працівники, які працюють під керівництвом лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних. З 1 січня 2020 року порядок надання медичної допомоги лікарями загальної практики - сімейними лікарями встановлюється відповідно до цього Закону».

    Проте, згідно положень постанови Верховної Ради України «Про прийняття за основу проекту Закону України про державні фінансові гарантії надання медичних послуг та лікарських засобів» від 08 червня 2017 року №2093-VIII більшість зазначених положень підлягають перегляду, вилученню або доопрацюванню, що в сукупності нівелює основну мету прийняття Проекту, визначену в преамбулі до нього.

 

   ІІ. Водночас, враховуючи що Проект прийнятий Верховною Радою України у першому читанні, Профспілка подає наступні пропозиції для підготовки його до другого читання.

 

    1. Пункт 1 частини 1 статті 2 Проекту викласти у такій редакції:

     «1) Перелік медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України — обсяг медичних послуг та лікарських засобів для профілактики, діагностики, лікування та реабілітації у зв’язку з хворобами, травмами, отруєннями і патологічними станами, а також у зв’язку з вагітністю та пологами, повну оплату надання яких пацієнтам держава гарантує за рахунок коштів Державного бюджету України;».

    2. Пункт 3 частини 1 статті 2 Проекту викласти у такій редакції:

    «3) пацієнти — фізичні особи, а саме громадяни України та члени їх сімей першого ступеня споріднення (батьки, чоловік або дружина, діти), особи з числа іноземців та осіб без громадянства, які постійно проживають на території України;».

    3. Пункт 6 частини 1 статті 2 Проекту - вилучити.

    4. Частину 1 статті 4 Проекту викласти у такій редакції:

    «1. Відповідно до цього Закону держава гарантує повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України наданих пацієнтам необхідних медичних послуг та лікарських засобів, що передбачені Переліком медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України».

    5. Статтю 5 Проекту викласти у такій редакції:

    «1. Держава гарантує пацієнтам повну оплату за рахунок коштів Державного бюджету України необхідних медичних послуг та лікарських засобів, пов’язаних з наданням:

    1) екстреної медичної допомоги;

    2) первинної медичної допомоги;

    3) вторинної (спеціалізованої) медичної допомоги;

    4) третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги;

    5) стаціонарної медичної допомоги;

    6)  медичної допомоги при вагітності та пологах,  а також у зв’язку їх наслідками;

    7) профілактичних щеплень проти інфекційних хвороб, включених до календаря щеплень, та профілактичних щеплень за епідемічними показаннями;

    8) медичної реабілітації;   

    9) послуг щодо надання невідкладної та планової лікувальної стоматологічної допомоги, зубопротезування;

    10) паліативної допомоги;

    11) послуг з надання психіатричної, наркологічної медичної допомоги, діагностики та лікування інфекційних хвороб, у тому числі тих, що передаються статевим шляхом та ВІЛ/СНІДу, в державних і комунальних закладах охорони здоров’я;

    12) послуг з надання протитуберкульозної допомоги, що надаються у порядку, встановленому статтею 4 Закону України «Про протидію захворюванню на туберкульоз»;

    13) послуг з трансплантації органів та інших анатомічних матеріалів людині, що надаються у порядку, встановленому статтею 10 Закону України «Про трансплантацію органів та інших анатомічних матеріалів людині»;

    14) послуг з проведення судово-медичної, судово-психіатричної, медико-соціальної та патологоанатомічної експертизи;

    15) інших послуг, що фінансуються за рахунок державного бюджету.

    2. До Переліку медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України можуть включатися лише ті лікарські засоби, які включені до Національного переліку основних лікарських засобів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України.

    3. Перелік медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України, розробляється Кабінетом Міністрів України, виноситься на громадське обговорення не пізніше 15 серпня поточного року та вноситься на розгляд Верховної Ради України разом з проектом Державного бюджету на відповідний рік.

    4. Зменшення обсягу медичних послуг та лікарських засобів у межах Переліку медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України протягом відповідного року не допускається».

    6. Пункт 2 частини 2 статті 7 Проекту викласти у такій редакції:

    «2) оплачувати за рахунок власних коштів чи забезпечувати оплату за рахунок коштів добровільного медичного страхування та інших джерел, не заборонених законодавством додаткові медичні послуги та лікарські засоби, надані такому пацієнту, що не входять до Переліку медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України;».

    7. Пункт 5 частини 1 статті 8 Проекту викласти у такій редакції:

    «5) встановлення вартості медичних послуг та лікарських засобів, включених до Переліку медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України та розмірів коригувальних коефіцієнтів;».

    8. Частиною 3 статті 8 Проекту передбачено створення при Національній службі здоров’я України Ради пацієнтського контролю з метою забезпечення відповідності її діяльності інтересам пацієнтів. Персональний склад Ради пацієнтського контролю затверджується Кабінетом Міністрів України.

    Натомість, відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про забезпечення участі громадськості у формуванні та реалізації державної політики» при центральних органах виконавчої влади передбачено утворення громадських рад, склад яких затверджується такими органами самостійно.

    Крім того, відповідно до статті 30 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» профспілки мають право на участь у діяльності експертних, консультативних та наглядових рад при органах охорони здоров'я, про що також має бути застережено у Проекті.

    9. Частиною 1 статті 9 Проекту визначені вимоги до осіб, які можуть бути призначені на посаду Голови та заступників Голови центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері організації фінансування надання медичних послуг та лікарських засобів (наявність бездоганної ділової репутації, повної вищої освіти та досвід роботи на керівних посадах не менш як п’ять років).

    Вважаємо, що термін «бездоганна ділова репутація», за відсутності закріплення у законодавстві відповідного визначення носить суб’єктивний характер та може мати досить широке тлумачення.

    Крім того, на нашу думку, враховуючи обсяг медичної субвенції, якою згідно Фінансово-економічного обґрунтування до Проекту, розпоряджатиметься Національна служба здоров’я України (більше 55 млрд. грн. лише у 2017 році), мають бути встановлені більш жорсткі вимоги до фахового спрямування вищої освіти кандидатів на здобуття посади та досвіду їх роботи, що відповідає положенням частини 3 статті 22 Кодексу законів про працю України.

    10. Частину 5, 7 та положення частини 8, якими передбачено сплату тарифу співоплати, а також частини 9 статті 12 Проекту - вилучити відповідно до положень абзацу 4 частини 1 постанови Верховної Ради України від 08 червня 2017 року № 2093-VIII.

    11. Пункт 9 Прикінцевих та перехідних положень Проекту викласти у такій редакції:

    «Органи місцевого самоврядування в межах своєї компетенції можуть фінансувати місцеві програми розвитку та підтримки комунальних закладів охорони здоров’я, зокрема щодо оновлення матеріально-технічної бази, капітального ремонту, реконструкції, а також місцеві програми надання населенню медичних послуг, не включених до Переліку медичних послуг та лікарських засобів, оплата яких гарантується за рахунок коштів Державного бюджету України та місцеві програми громадського здоров’я.».

 

    Також на думку Профспілки, запропонована в абзаці 17 підпункту 1 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Проекту редакція статті 142 Основ (щодо системи стандартів у сфері охорони здоров'я), спотворює чинну систему стандартизації медичної допомоги і потребують додаткового опрацювання.

    Зокрема, не підтримується пропозиція затверджувати клінічні настанови шляхом затвердження текстів українською мовою без проведення адаптації текстів документів, які визначають вимоги до діагностичних, лікувальних, профілактичних або реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність, що розроблені іноземними органами, підприємствами, установами і організаціями, відповідними іноземними чи міжнародними асоціаціями у сфері охорони здоров'я, а тим більше шляхом затвердження посилання на джерело опублікування чи розміщення англійською мовою у базі даних або на веб-сторінці таких документів.

    Така пропозиція суперечить міжнародній практиці (Рекомендація № R (97) 17 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам з розробки та впровадження систем удосконалення якості в охороні здоров’я), згідно положень якої адаптація має здійснюватися до організаційних та правових засад кожної конкретної національної системи охорони здоров’я.

    На нашу думку, розробка медичних стандартів може здійснюватися, зокрема, на основі та з використанням запозичених (іноземних, міжнародних тощо) клінічних настанов, розроблених на основі доказової медицини, проте їх обов’язкове застосування в України можливе виключно після проведення офіційного адаптованого перекладу та затвердження його центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я.

    Не підтримується Профспілкою і запропонований порядок застосування нових клінічних настанов (неадаптованих) за умови отримання попередньої інформованої згоди пацієнта у письмовій формі.

    За відсутності спеціальних знань та умінь пацієнт не здатен оцінити зміст діагностичних, лікувальних, профілактичних або реабілітаційних методів надання медичної допомоги та їх послідовність.

   Крім того, передбачена абзацом 25 підпункту 1 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Проекту редакція частини 3 статті 351 Основ (щодо надання первинної медичної допомоги безпосередньо лікарем з надання первинної медичної допомоги) у взаємозв’язку з положеннями підпункту 3 пункту 10 Прикінцевих та перехідних положень Проекту створює юридичну невизначеність щодо права лікарів загальної практики - сімейних лікарів та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом таких лікарів, а також лікарів-терапевтів дільничних, лікарів-педіатрів дільничних та інших медичних працівників, які працюють під керівництвом лікарів-терапевтів дільничних і лікарів-педіатрів дільничних починаючи з 01 січня 2018 року надавати первинну медичну допомогу.

 

    ІІІ. Профспілка також вважає за доцільне звернути увагу на наступне.

 

    Як зазначено у фінансово-економічному обґрунтуванні 06.06.2017 (далі - Обґрунтування) Проекту, при поточному мінімальному фінансуванні первинної медичної допомоги (далі - ПМД), суб’єкт надання ПМД, який обслуговує 2000 пацієнтів, отримає загальний дохід практики в обсязі 35 000 грн. на місяць (з розрахунку 210 грн. на одного пацієнта).

    За наведеними обрахунками витрат, пов’язаних з виконанням галузевих вимог надання ПМД, сума витрат на діагностичні лабораторні тести, витратні матеріали та матеріально-технічне оснащення становитиме 9 081 грн. на місяць.

    При цьому, на оплату праці, а також інші поточні видатки залишатиметься  25 919 грн. на місяць.

    Водночас, об’єктивність таких розрахунків викликає великий сумнів.

    По-перше, незрозуміло причину та підстави збільшення нормативу навантаження на сімейного лікаря, який працює з однією медичною сестрою до 2000 жителів.    

    На сьогоднішній день в Україні діє норматив 1500 жителів у місті та 1200 – у сільській місцевості на одного лікаря та двох медичних сестер (постанова Кабінету Міністрів України від 30.12.2013 №977 «Деякі питання оплати праці медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу» та наказ МОЗ України від 29.07.2016 № 801 «Про затвердження Положення  про центр первинної медичної (медико-санітарної) допомоги та положень про його підрозділи»). 

    Орієнтування на економічну вигоду і доцільність за рахунок інтенсифікації праці медичних працівників є необґрунтованим та переслідує єдину мету - економію бюджетних коштів.

    Більше того, у разі обслуговування 1000 мешканців (навіть з об’єктивних причин) економічна вигода, наведена у розрахунках, нівелюється.

    Згідно з відгуками сімейних лікарів виконати запропонований розрахунковий норматив з неухильним додержанням вимог клінічних протоколів фізично неможливо, оскільки на лікаря з надання первинної медичної допомоги покладено надзвичайно велике коло обов’язків (надання прикріпленому населенню ПМД, у тому числі невідкладної медичної допомоги; організація надання долікарської допомоги, зокрема у підпорядкованих фельдшерсько-акушерських (фельдшерських) пунктах, здійснення диспансеризації; взаємодія з дошкільними навчальними закладами та навчальними закладами, розташованими на дільниці обслуговування з питань проведення профілактичних медичних оглядів, щеплень та виконання лікувально-оздоровчих заходів, проведення обов'язкових медичних профілактичних оглядів; надання паліативної допомоги, проведення санітарно-просвітницької роботи тощо).

    По-друге, у місячний обрахунок вартості надання послуг закладені видатки на матеріально-технічне оснащення (2712 грн.), комп’ютерну техніку (113 грн.), витратні матеріали для регулярних візитів до лікаря (2957 грн.), лабораторні тести (3279 грн.), які не містять належних економічних розрахунків.

    Наприклад, викликає сумнів обґрунтованість розрахунку видатків на комп’ютерну техніку (придбання, обслуговування, доступ до інтернету, забезпечення безпеки та схоронності персональних даних пацієнтів, амортизація) у розмірі 133 грн., на лабораторні тести, зважаючи на те, що вони мають повністю забезпечувати оплату гематологічних досліджень (загальний аналіз крові з лейкоцитарною формулою, швидкість осідання еритроцитів), біохімічні та імунологічні дослідження сироватки крові, аналіз сечі, дослідження калу - 3279 грн.

    До того ж суб’єкт надання ПМД, у якого відсутня власна лабораторія, має укласти відповідний господарський договір на проведення лабораторних досліджень з оснащеною належним чином установою.

    Натомість, для закладів охорони здоров’я, які мають акредитовані лабораторії, в Обґрунтуванні взагалі відсутній розрахунок витрат на їх утримання та функціонування, зокрема, на оплату праці відповідного медичного персоналу.

    З огляду на викладене, Профспілка вважає, що наведений в Обгрунтуванні розрахунок вартості надання послуг ПМД орієнтований виключно на фізичних осіб-підприємців, які одержали ліцензію на провадження господарської діяльності з медичної практики.

    Водночас, він неприйнятний для казенних та комунальних некомерційних підприємств (центрів ПМСД, поліклінік та амбулаторій).

    Крім того, у запропонованій моделі фінансування взагалі відсутні фельдшерсько-акушерські (фельдшерські) пункти.

    По-третє, надання медичних послуг ПМД такими закладами здійснюватиметься виходячи з подушового нормативу, який у 2017 році становитиме в середньому 210 грн. на пацієнта на рік, і який враховуватиме оплату праці лише сімейного лікаря і однієї медичної сестри, в той час, як згідно діючих нормативів разом з сімейним лікарем мають працювати дві сестри медичні загальної практики-сімейної медицини.      Також у наведених розрахунках взагалі не згадуються нарахування на заробітну плату (22 % Єдиного соціального внеску).

    Умови оплати праці медичних працівників первинної ланки регулюються зокрема: Конституцією України, Кодексом законів про працю України, Законом України «Про оплату праці», постановами Кабінету Міністрів України від 30.08.2002 № 1298 «Про оплату праці працівників  на основі Єдиної тарифної сітки розрядів  і коефіцієнтів з оплати праці  працівників  установ, закладів та організацій  окремих галузей бюджетної сфери»,  від 30.12.2013 № 977 «Деякі питання оплати праці  медичних працівників, що надають первинну медичну допомогу», від 29.12.2009 р.  № 1418 «Про затвердження Порядку виплати надбавки за вислугу років медичним і фармацевтичним працівникам державних і комунальних закладів охорони здоров’я», від 11.05.2011№ 524 «Питання оплати праці працівників установ, закладів та організацій окремих галузей бюджетної сфери» та спільним наказом Мінсоцполітики України та МОЗ України від 05.10.2005 № 308/519 «Про впорядкування Умов оплати праці працівників закладів охорони здоров’я та установ соціального захисту населення».

    Згідно Умов посадові оклади медичних працівників встановлюються за Єдиною тарифною сіткою, їм виплачуються надбавки за тривалість безперервної роботи, за вислугу років, за обсяг та якість виконаної роботи, нараховують допомогу на оздоровлення та компенсації для працівників, яких направлено на курси підвищення кваліфікації за основним місцем роботи та за сумісництвом.

    Залишається незрозумілим і те, чи поширюватимуться норми перелічених нормативних актів на всіх суб’єктів ПМД (незалежно від форми власності та організаційно-правової форми діяльності) та чи буде збережено умови оплати праці лікарям та медичним сестрам з сімейної медицини в умовах автономізації закладів охорони здоров'я та розширення прав їх керівників (зокрема, надання їм права самостійно вирішувати питання оплати праці).

    По-четверте, у запропонованих розрахунках не визначені видатки на:

    - утримання і обслуговування приміщень, сплату комунальних послуг, енергоносіїв, утримання лабораторій, транспортних засобів, адміністративно-господарське обслуговування (включаючи оплату праці працівників відповідних служб);

    - забезпечення надання працівникам пільг та гарантій, передбачених трудовим законодавством (оплата часу щорічних відпусток, виплата допомоги на оздоровлення, оплата періодів тимчасової втрати працездатності, перебування на курсах підвищення кваліфікації тощо).

    Виходячи з викладеного, на думку Профспілки, Обґрунтування містить елементи маніпулювання та популізму з метою створення враження про значне покращення фінансування первинної медичної допомоги, та, відповідно - суттєве підвищення заробітної плати медичних працівників первинної ланки (яке, втім, досягається за рахунок інтенсифікації праці та черговою оптимізації витрат), внаслідок чого у суспільстві штучно формується переконання про високу заробітну плату сімейного лікаря (на рівні 35 тис. грн. в місяць), і як наслідок - зумовлює завищену вимогливість до нього з боку пацієнтів.

    В Обґрунтуванні також вказано, що прогнозні обсяги витрат на охорону здоров’я щорічно збільшуватимуться протягом 2017-2021 рр. (з 180 269 до 334 185 млн. грн.).

    Вважаємо, що до такого розрахунку безпідставно включені витрати приватних осіб, оскільки згідно з частиною 2 статті 12 Основ державна політика охорони здоров'я має забезпечуватися бюджетними асигнуваннями в розмірі, що відповідає її науково обґрунтованим потребам, але не менше десяти відсотків національного доходу.

    Профспілка констатує, що як і раніше, пріоритетним завданням під час реформування галузі залишається кардинальне скорочення фінансування охорони здоров'я.

    Незважаючи на те, що обсяг видатків зведеного бюджету України на охорону здоров’я за період 2012-2017 років у гривневому еквіваленті зріс в 1,5 рази, стрімке падіння курсу національної валюти протягом 2014-2016 років призвело до того, що обсяги фінансування охорони здоров’я в перерахунку на іноземну валюту скоротилися з 7 380,5 млн. доларів США у 2012 році до 3 297,9 млн. доларів США у 2017 році, тобто в 2,2 рази.

 

Просимо врахувати зазначені зауваження Профспілки під час доопрацювання Проекту до другого читання.

 

З повагою

 

Заступник Голови Профспілки          І.М. Швець 

 

 

 

 

Професійна спілка працівників охорони здоров'я України

 

06.07.2017 № 03-03/227     

 

Голові Комітету Верховної Ради України з питань соціальної політики, зайнятості та пенсійного забезпечення

 

Денісовій Л.Л.


Про проект Закону України

«Про внесення змін до деяких законодавчих

актів України щодо підвищення пенсій»

 

                 Шановна Людмило Леонтіївно!

 

Профспілка працівників охорони здоров’я України розглянула проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих  актів України щодо підвищення пенсій» (реєстр. № 6614 від 21.06.2017), який вносить суттєві зміни до чинної системи пенсійного забезпечення громадян України.

Профспілка підтримує  деякі з положень пенсійної реформи. Зокрема це стосується осучаснення раніше призначених пенсій, посилення залежності розміру  пенсії від тривалості страхового стажу та отримуваної заробітної плати, заміни механізму відшкодування пенсій на пільгових умовах на сплату роботодавцем підвищеного розміру єдиного внеску, скасування примусового вилучення частини (15%) пенсій у працюючих пенсіонерів, звільнення Пенсійного фонду від невластивих йому виплат.

Проте Профспілка має багато зауважень та застережень до презентованих змін.
Особливе обурення  викликала пропозиція скасувати з 1 січня 2018 року право на призначення пенсій за вислугу років (з-поміж інших категорій працівників таке право нині мають і  працівники   галузі охорони здоров’я).  Одразу зауважимо, що цей вид пенсії є своєрідною компенсацією за    роботу в   особливо шкідливих  і важких умовах та    професійну  діяльність з  ризиком передчасного професійного старіння, психологічного та емоційного перевантаження, а також синдрому професійного вигорання,   що накопичується за багато років. Тобто це особлива форма матеріального забезпечення категорій працівників, які не можуть  довго працювати за своєю професією через  значне навантаження на здоров’я, що може призвести   до зниження  або й  втрати працездатності.

Профспілка вважає, що скасування  права на призначення пенсій за вислугу років для працівників охорони здоров`я неодмінно має   супроводжуватися запровадженням системи компенсації  їх  матеріальних втрат   внаслідок  вимушеного переходу на іншу роботу або повного припинення трудової діяльності. У зв’язку з цим, пропонуємо:

    запровадити обов'язкові корпоративні пенсійні схеми для фінансування дострокових і спеціальних пенсій для особливих категорій професій у сфері охорони здоров’я, пов'язаних із підвищеним ризиком для здоров’я та життя;

    внести зміни і доповнення до  списків (переліків) професій і посад, робота в яких дає право на пільгове пенсійне забезпечення;

    запровадити недержавне пенсійне забезпечення працівників охорони здоров’я.

Крім того, не підтримується пропозиція щодо скасування індексації пенсій і щомісячних страхових виплат потерпілим на виробництві та членам їх сімей, яка передбачена Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» і є на даний час державною гарантією, обов’язковою для виконання. Замість цього передбачаються особливі умови щорічного підвищення пенсій і страхових виплат.

При цьому, у 2018-2020 роках щорічне підвищення раніше призначених пенсій пропонується здійснювати за окремим рішенням Кабінету Міністрів України з урахуванням фінансових можливостей бюджету Пенсійного фонду України. І лише починаючи з 2021 року показник середньої заробітної плати (доходу) в Україні, який застосовується для обчислення пенсії щороку збільшується на коефіцієнт, що відповідає 50 відсоткам показника зростання споживчих цін за попередній рік та 50 відсоткам показника зростання середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за три календарні роки, що передують року, в якому проводиться збільшення, порівняно з трьома календарними роками, що передують року, попереднього від року, в якому проводиться збільшення.

Тобто, Уряд в ручному режимі, прив'язуючись до якихось макроекономічних показників, буде здійснювати перерахунок та індексацію раніше призначених пенсій як йому зручно. Жорсткої економічної формули, гарантованого  захисту інтересів людей немає.

 Вважаємо, що запровадження таких «особливих умов індексації» пенсій призведе до загострення проблеми подальшого осучаснення пенсій, скорочення купівельної спроможності пенсіонерів та їх подальшого зубожіння. Крім того, скасування загального порядку індексації пенсій згідно із Законом України «Про індексацію грошових доходів населення» призведе до порушення принципу соціальної справедливості стосовно такої соціально вразливої категорії населення як пенсіонери.

Пропозиція  зменшити величину оцінки одного року страхового стажу з 1,35% до 1%  (коефіцієнт страхового стажу) при призначенні пенсій з 1 січня 2018 року суперечить положенням Конвенції Міжнародної організації праці про мінімальні норми соціального забезпечення № 102, яка набрала чинності для України 6 червня 2017 року відповідно до  Закону України № 1024-VIII .
Відповідно до положень Конвенції мінімальний страховий стаж для призначення пенсії рекомендовано встановлювати на рівні 30 років. При цьому, розмір призначеної пенсії рекомендовано встановлювати на рівні не менше 40% втраченого доходу. Таке співвідношення можна досягти при встановленні  величини оцінки одного року страхового стажу не менше 1,33%.

До законопроекту не надано актуарних розрахунків, які обов’язково проводяться згідно зі статтею  77  Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», Методики проведення актуарних розрахунків у  системі загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, затвердженої постановою  Кабінету  Міністрів  України від 16.12.2004 № 1677, а також постанови Пенсійного фонду України «Про затвердження Порядку проведення  актуарних  розрахунків у системі  загальнообов'язкового  державного  пенсійного страхування» від 18.07.2005  № 12-1.

Дані актуарних розрахунків використовуються для:

    здійснення фінансового аналізу змін в пенсійному законодавстві;

    аналізу змін, які пропонується внести до пенсійного законодавства;

    оцінки незабезпечених фінансових зобов'язань Пенсійного фонду України;

    здійснення коротко-, середньо- та довгострокових прогнозів надходжень і витрат бюджету Пенсійного фонду України та визначення оптимальних  термінів запровадження змін до законодавства з питань пенсійного забезпечення;

    підготовки рекомендацій щодо заходів, необхідних для забезпечення фінансової стабільності системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування.

Враховуючи зазначене, вважаємо, що законопроект потребує доопрацювання з урахуванням висловлених вище зауважень і пропозицій.

 

З повагою


Заступник Голови Профспілки                    І.М. Швець



Актуально

Реформи охорони здоров’я України....

Приймальня

Новини

17.11.17
«Всього лише медсестра» - крик душі медсестри підірвав Фейсбук!
14.11.17
Тільки у Львові. Лікарям - велика шана.
усі новини

Календар подій

Попередні November - 2017 Наступні
 Пн Вт Ср Чт Пт Сб Нд
 0102
03
0405
06
07
0809101112
13
14
1516
17
1819
20212223242526
27282930 

Фотодокументи