Із виступів голови обкому за звітний період
Із виступу на зустрічі медичної громадськості Львівщини з Міністром охорони здоров’я 7 березня 2005 року
Медичні працівники Львівщини готові до проведення реформи охорони здоров’я. Нами розроблені стандарти лікування, ми маємо ціну медичної послуги, ми знаємо досвід роботи країн Східної Європи та Росії із введення бюджетно-страхової медицини, організації лікарняних кас, розвитку і створення сільської амбулаторії загальної практики, як елементу сімейної медицини, фондів здоров’я, але для впровадження реформи необхідна воля Верховної Ради та Уряду у правових питаннях, побудова дієвої законодавчої бази, яка у перспективі має стати єдиним Медичним Кодексом України
Необхідно, по-перше, надати право медичній громадськості впливати на видачу і використання ліцензій на право медичної діяльності, формування багатоукладності в медицині та становлення медицини різних форм власності
По-друге – належним чином оцінити працю медичних працівників та надати гарантії достойного рівня заробітної плати у галузі
Достатньо сказати, що галузева профспілка бере активну роль у вирішенні цього питання. Ми єдина галузь, яка дисципліновано, у правовому полі, пройшла всі етапи трудового конфлікту від збору підписів працівників до судових процесів і останнього судового рішення, що підтвердило законність наших вимог.
Ми багато не хочемо – одночасно з реформуванням охорони здоров’я необхідно визнати вимоги Конституції України і постанов Кабінету Міністрів України – підняти працівникам галузі середню заробітну плату не менше рівня середньої у промисловості, відновити міжкваліфікаційні співвідношення у зарплаті та доплати за стажеві групи, постійно проводити індексацію зарплати при інфляційних процесах у державі.
Нормативно-регламентуюча діяльність суспільних відносин у будь-якій сфері повинна бути підпорядкована певним принципам та вимогам, використовувати чітко визначену систему понять. Ці вимоги набувають особливої ваги, коли йдеться про здоров’я людини. Пацієнтом лікарні може стати кожний громадянин, незалежно від віку, статі, посади, освіти тощо. При цьому кожна людина зацікавлена в конкретності нормативного регулювання лікарського процесу: як з боку пацієнта, так й з боку лікаря. Така конкретність є необхідною гарантією впровадження лікарського процесу, а отже, є необхідною підставою для його результативності – одужання хворого, а здоров’я людини – це головний показник діяльності всіх категорій працівників та службовців, які беруть участь у забезпеченні охорони здоров’я населення України.
Громадянське суспільство хоче бачити медичну галузь міцною, медичну допомогу своїм громадянам – якісною і ефективною.
Із виступу на конференції Об’єднання профспілок Львівщини29 червня 2005 року
Основним документом, який підтверджує належність споживача до професійної спілки (а, отже, посвідчує його право на купівлю товару із знижкою ціни) є членський профспілковий квиток.
На сьогоднішній день в обіг випущені профспілкові квитки, затверджені ФПУ. Ці квитки виготовлені на паперових носіях. Процес використання цих квитків в якості засобу ідентифікації особи показав недолік паперової форми профспілкового квитка: він зношується, літери стираються, так само як й відбиток печатки, він мало малоінформативний і абсолютно не захищений від підробокПри реалізації обласним комітетом зарплатного проекту (нагадаю, що суттю проекту була організація видачі членам профспілки галузі заробітної плати з допомогою платіжних карток) було встановлено, що пластикова картка набагато міцніша в якості носія інформації. З огляду на це була висунута ідея розпочати роботу з реалізації наступного проекту: запровадження електронної версії профспілкового квитка. Метою проекту є емісія пластикових карток, які для кожного члена профспілки підтверджують його членство у професійній спілці, посвідчують прізвище, ім’я та по-батькові. Це як мінімум. Як максимум, ця сама пластикова картка, за нашим задумом, повинна підтверджувати страхування члена профспілки (за певними видами страхування), слугувати йому засобом ідентифікації та платіжним засобом (останнє за договором з відповідною установою банку), нести інформацію (наприклад, довідкові телефони, зокрема, номер телефону інформаційної лінії профспілкового об’єднання, індивідуальне нарахування пенсійних внесків, інформацію про види знижок на певні товари та послуги, тощо
Із виступу на зустрічі з представниками профільного комітету Верховної Ради 23 листопада 2005 року
Життєво необхідною сьогодні є проблема врегулювати весь комплекс суспільних відносин між пацієнтом та лікарем. І тут виникають запитання: які межі цього правового регулювання, який суб’єктний склад цих відносин, коли такі відносини виникають та припиняються, а також багато інших. У правовому регулюванні цих відносин зацікавлені всі члени нашого суспільства, в цьому ж зацікавлена й держава.
Наступним кроком, на наш погляд, повинна бути робота по створенню Медичного кодексу України – кодифікованого єдиного нормативно-правового акту, що складатиметься із загальної та особливої частини, охоплюватиме матеріальні та процесуальні норми, буде структурованим на окремі глави, статті та пункти, буде зручним у користуванні, вписуватиметься у загальний масив нормативно-правових актів України.
Із виступу на колегії ГУОЗ ЛОДА 6 березня 2008 року
Окремо хотілося б зупинитися на ситуації, що склалася навколо фельдшерсько-акушерських пунктів.
Надзвичайно позитивним, на наш погляд, було прийняття 13 січня 2005 року Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», яким фінансування первинної медичної допомоги віднесено до видатків районного бюджету. Проте з незрозумілих причин дія названого Закону призупинялася на 2006 та 2007 роки відповідними Законами про Державний бюджет України, а з 2008 року його взагалі визнано таким, що втратив чинність.
Сільський бюджет, а відтак і сільська медицина, в більшості є дотаційними, фінансування опосередковано проходить через районні бюджети. Органи місцевого самоврядування не володіють на даний час достатньою організаційною та матеріально-технічною базою для забезпечення діяльності ФАПів. Тому, навіть з правової точки зору, виникає цілий комплекс питань.
І ще одне, на чому хотів би акцентувати Вашу увагу, – це постійне нехтування та порушення на законодавчому рівні прав медичних працівників на гідну оплату праці. Законом про держбюджет на цей рік були суттєво обмежені права працівників галузі охорони здоров’я в сфері оплати праці шляхом внесення змін у 77-му статтю Основ законодавства про охорону здоров’я. Таким чином, скасовано попередню норму, яка гарантувала встановлення середніх ставок і посадових окладів медичним працівникам на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості, дотримання якої постійно добиваються профспілки перед вищими органами державної влади. Ще один приклад нехтування закону. Відповідно до статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері – за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Ця норма Закону має пряму дію, що підтверджено і Міністерством фінансів України, однак без належних на це підстав ігнорується та не виконується.
Із виступу на підсумковій колегії Головного управління охорони здоров’я Львівської обласної державної адміністрації 27 лютого 2007 року
Одним з провідних напрямків діяльності профспілки залишається робота з укладення колективних договорів, контроль за їх виконанням, оскільки коло гарантій, зафіксованих законодавством про працю, особливо в оплаті праці, досить вузьке, рівень гарантій недостатній для забезпечення належного рівня життя, а самі гарантії не завжди є нормами прямої дії. Законодавство визначає мінімальні рівні гарантій, остаточно ж вони встановлюються у колективному договорі у кожному конкретному випадку, виходячи з фінансового стану закладів охорони здоров’я. Це посилює роль колективних договорів, робить їх одними з основних інструментів регулювання відносин між власником та найманими працівниками.
Наведу лише декілька прикладів результатів роботи проф¬спілки та її соціальних партнерів. За останні роки ми наполегливо відстоювали повернення пільг з оплати комунальних послуг медичним і фармацевтичним працівникам сільської місцевості. Рішення пленумів, Президій Львівського обласного комітету неодноразово спрямовувалися до Президента України, Кабінету Міністрів України, Комітетів Верховної Ради України (профільного, бюджетного та соціальної політики). Інформую Вас, що 8 лютого 2007 року Законом України, прийнятим Верховною Радою України, внесені зміни до статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я, згідно з якими, до медичних та фар¬мацевтичних працівників, які користуються правом безплатного користування житлом з освітленням та опаленням, віднесено і тих, які проживають у селищах міського типу.
Вимоги пункту «ж» статті 77 Основ законодавства України про охорону здоров’я щодо встановлення у державних закладах охорони здоров’я середніх ставок та посадових окладів медичних працівників на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості, не виконувались з 1996 року.
До традиційних напрямків роботи профспілки додається новий – організація страхування життя, здоров’я та професійної відповідальності медичних працівників. Страхування – це вид цивільно-правових відносин щодо захисту законних майнових інтересів спілчан у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування, за рахунок грошових фондів, що формуються шляхом сплати застра¬хованими, профспілкою, третіми особами страхових платежів та доходів від розміщення коштів цих фондів. Проект страхування спілчан зараз знаходиться у стадії розробки. Після цього, з метою його впровадження, проект буде заслухано на президії обласної профспілкової організації та буде висвітлено в Інформаційному віснику обласної профспілки «За медичні права».
Юрій Білий, голова Львівської обласної організації професійної спілки працівників охорони здоров’я України
Із виступу на Всеукраїнському Форумі роботодавців та Пленумі профспілки працівників охорони здоров’я України23 листопада 2006 року
Проведення Всеукраїнського Форуму роботодавців та Пленуму профспілки працівників охорони здоров’я України є свідченням соціального партнерства роботодавців та профспілок, активним виявом формування та становлення громадянського суспільства в Україні.
Активна взаємодія всіх елементів трикутника: роботодавці, профспілка та органи державної влади – слугує належною підставою для провадження реформи охорони здоров’я в Україні.
Як громадське професійне об’єднання професійна спілка працівників охорони здоров’я України заявляє про свою активну позицію щодо неналежного стану справ у галузі права охорони здоров’я України. За 15 років у державі відбулись докорінні ринкові перетворення, які однозначно сформували ринкові принципи підходу до формування та забезпечення функціонування кожної з галузей економіки. Система закладів охорони здоров’я в Україні становить собою окрему економічну галузь. Цей факт є незаперечним. Основним продуктом діяльності цієї галузі є здоров’я населення.
У всьому світі здоров’я нації є:
– головним інтегрованим показником ступеня розвитку суспільства,
– критерієм, за яким оцінюється результативність діяльності механізму органів державної влади.
Тому зволікання з визначенням на законодавчому рівні суті та механізму запровадження реформи галузі може призвести до ситуації, коли негативні тенденції існування всієї галузі набудуть ознак незворотності.
Ми зобов’язані використати цей Форум для того, щоби:
– забезпечити системність правової реформи охорони здоров’я;
– виробити спільну концепцію правової реформи.
Переконані, що системність правового регулювання галузі охорони здоров’я забезпечить системність реформи галузі.
Юрій Білий, голова Львівської обласної організації професійної спілки працівників охорони здоров’я України
Із виступу на колегії ГУОЗ ЛОДА 6 березня 2008 року
Окремо хотілося б зупинитися на ситуації, що склалася навколо фельдшерсько-акушерських пунктів.
Надзвичайно позитивним, на наш погляд, було прийняття 13 січня 2005 року Закону України «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України», яким фінансування первинної медичної допомоги віднесено до видатків районного бюджету. Проте з незрозумілих причин дія названого Закону призупинялася на 2006 та 2007 роки відповідними Законами про Державний бюджет України, а з 2008 року його взагалі визнано таким, що втратив чинність.
Сільський бюджет, а відтак і сільська медицина, в більшості є дотаційними, фінансування опосередковано проходить через районні бюджети. Органи місцевого самоврядування не володіють на даний час достатньою організаційною та матеріально-технічною базою для забезпечення діяльності ФАПів. Тому, навіть з правової точки зору, виникає цілий комплекс питань.
І ще одне, на чому хотів би акцентувати Вашу увагу, – це постійне нехтування та порушення на законодавчому рівні прав медичних працівників на гідну оплату праці. Законом про держбюджет на цей рік були суттєво обмежені права працівників галузі охорони здоров’я в сфері оплати праці шляхом внесення змін у 77-му статтю Основ законодавства про охорону здоров’я. Таким чином, скасовано попередню норму, яка гарантувала встановлення середніх ставок і посадових окладів медичним працівникам на рівні, не нижчому від середньої заробітної плати працівників промисловості, дотримання якої постійно добиваються профспілки перед вищими органами державної влади. Ще один приклад нехтування закону. Відповідно до статті 44 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» роботодавці зобов’язані відраховувати кошти первинним профспілковим організаціям на оздоровчу роботу в розмірах, передбачених колективним договором та угодами, але не менше 0,3 відсотка фонду оплати праці з віднесенням цих сум на валові витрати, а у бюджетній сфері – за рахунок виділення додаткових бюджетних асигнувань. Ця норма Закону має пряму дію, що підтверджено і Міністерством фінансів України, однак без належних на це підстав ігнорується та не виконується.
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
