З усіх наук найблагороднішою є медицина
Здавна Львів вважається центром науки та освіти Західної України. У місті зосереджено значний науковий потенціал. У його числі – ДУ “Інститут патології крові та трансфузійної медицини АНМ України”, Львівський науково-дослідний інститут епідеміології та гігієни МОЗ України, ДУ “Інститут спадкової патології АМН України” – три поважних медичних заклади, які цьогоріч святкують своє 70-річчя.
Медичну освіту не можна розглядати відокремлено від загальної системи професійної освіти, особливостей її розвитку на сучасному етапі. Водночас при цьому необхідно враховувати традиції, що склалися в системі охорони здоров’я населення. «Головний напрям формування особистості — використання можливостей освіти. Саме вона за допомогою своїх засобів розвиває інтелект і підвищує рівень компетентності людини у будь-якій сфері діяльності, але особливо це стосується медичного фаху», – стверджував Микола Амосов. А Микола Пирогов, запевняв, що медицина як ніяка інша наука вимагає святого подвижництва ентузіастів, здатних навчити і згуртувати навколо себе гідних послідовників на благо сотень і тисяч стражденних. Саме про таких ентузіастів – наша сьогоднішня розповідь.
ДУ “Інститут спадкової патології АМН України”
Інститут спадкової патології АМН України заснований у 1940 р. як Львівський науково-дослідний інститут охорони материнства і дитинства і до 2000 р. функціонував як установа Міністерства охорони здоров’я України. У 2000 р. Інститут увійшов в систему Академії медичних наук України. Директорами Інституту були: засновник і перший директор – заслужений лікар України Трегуб Г. М. (1940-1949 рр.), доцент Ганул Л. А. (1950-1951 рр.), к. мед. н. Ящук Г. Д. (1952-1957 рр.), проф. Давидов Л. Я. (1958-1970 рр.), проф. Булієнко С. Д. (1970-1980 рр.). З 1980 р. і до сьогодні Інститут очолює лауреат Державної премії, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор Олег Зіновійович Гнатейко.
Інститут включає наступні структурні підрозділи: відділення діагностики спадкової патології, відділення клінічної генетики, відділення пренатальної діагностики і перинатології, відділення епідеміології вродженої і спадкової патології, науково-організаційне відділення, Львівський міжобласний медико-генетичний центр, Регіональний лікувально-діагностичний центр медичної реабілітації для малозабезпечених категорій населення, бібліотеку, господарську частину. В Інституті працюють 108 співробітників.
Ефективна діагностика і профілактика вродженої і спадкової патології визначені у статуті Інституту як основні завдання. Підготовлено висококваліфіковані кадри, здатні проводити діагностику та профілактику вродженої та спадкової патології на сучасному рівні і в широкому спектрі захворювань людини. Зусиллями співробітників Інституту щорічно надається біля 68 тис. спеціалізованих консультацій та проводиться лікування більше 2,5 тис. пацієнтів, з них третина дитячого віку. Саме цим обумовлені обрані напрямки наукових досліджень, які в кінцевому результаті спрямовані на досягнення міжнародного стандарту якості діагностики та профілактики вродженої та спадкової патології:
дослідження частоти та клініко-генетичного поліморфізму поширеної спадкової патології Західного регіону України;
дослідження генів-модифікаторів клінічного перебігу поширеної соматичної патології людини;
дослідження ролі генетичних та середовищних чинників у структурі репродуктивних втрат населення Західного регіону України з розробкою підходів до ефективного формування потоків вагітних жінок на пренатальне дослідження стану плоду;
Усі комплексні наукові розробки виконуються в межах державних наукових і науково-практичних програм: «Діти України», «Планування сім’ї», «Цільова комплексна програма генетичного моніторингу в Україні», «Здоров’я нації». Завдяки створеній в системі Академії медичних наук України стратегії широкого внутрішнього та міжгалузевого комплексування, в ДУ «ІСП АМНУ» утворилися щільні наукові зв’язки з багатьма науково-дослідними, лікувальними та лікувально-педагогічними установами в Україні та за кордоном. Співробітники Інституту входять до складу тимчасових творчих колективів в межах спільних наукових проекгів з Інститутом молекулярної біології і генетики АН України, Інститутом патології крові та трансфузійної медицини АМН України, Львівським національним медичним університетом ім. Данила Галицького, Університетом їм. Гумбольдта (Берлін, Німеччина), Меморіальним центром здоров’я дитини (Варшава, Польща).
Директор інституту, професор лікар-педіатр вищої категорії Гнатейко Олег Зіновійович є Лауреатом Державної премії України в галузі науки і техніки; Заслуженим діячем науки і техніки; доктором медичних наук, заслужений професор ЛНМУ ім. Д. Галицького. Він як завідувач кафедри пропедевтики дитячих хвороб з курсом медичної генетики Львівського медичного університету ім. Данила Галицького; Голова Правління наукового товариства медичних генетиків України, член редколегії восьми журналів; перший заступник голови Координаційної Ради АМН та МОЗ України з фундаментальних та прикладних проблем медичної генетики вніс значний вклад в організацію медико-генетичної служби в Україні, розвиток наукових досліджень з проблем медичної генетики та педіатрії, реорганізацію та перепрофілювання інституту.
У заснованій ним науковій школі підготовлено 4 докторів, 27 кандидатів наук, 5 магістрів. Автор понад 475 наукових праць, одного підручника для студентів вищих учбових закладів, 4 монографій, 2 авторських свідоцтв та патентів на винаходи.
Основні напрямки наукових досліджень: проблеми дитячої нефрології, екопатології, епідеміології вродженої та спадкової патології на Україні; дородова діагностика природжених та спадкових захворювань; вивчення етіології, патогенезу, клініки природжених та генетично обумовлених захворювань, методів їх діагностики, лікування та профілактики
Заступник директора з наукової роботи доктор медичних наук, старший науковий співробітник за спеціальністю “медична генетика” Акопян Гаяне Рубенівна. За освітою лікар-педіатр, має вищу кваліфікаційну категорію. Завідує відділенням клінічної генетики.
Завідувач Львівського міжобласного медико-генетичного центру – кандидат медичних наук Гельнер Надія Володимирівна має вищу кваліфікаційну категорію за спеціальністю “медична генетика”.
Шановні колеги!
День медичного працівника – символ професійності, знань, гордості, жертовності і любові до дитини, до кожної людини, які потребують нашого розуміння і опіки. Медична наука – це складова і невід’ємна частина системи охорони здоров’я, яка направлена на вирішення проблем індивідуального та громадського здоров’я населення в мінливих умовах довкілля. Це розгадка таємниць генетичних програм успадкування хвороб, вивчення причин вроджених вад розвитку, розробка і впровадження новітніх технологій.
Бажаю всім, всім Людям найгуманнішої професії – здоров’я, мудрості, поваги, віри у власні сили, здобутків, добра та натхнення.
Олег Гнатейко,
професор, директор Державної установи «Інститут спадкової патології АМН України»
ДУ “Інститут патології крові та трансфузійної медицини АНМ України”
Наукова і практична діяльність інституту зосереджена на з’ясуванні механізмів виникнення і розвитку хвороб системи крові, розробці та впровадженню сучасних методів діагностики, лікування і прогнозування перебігу цих хвороб. Наукові дослідження є підставою для поліпшення якості високоспеціалізованої медичної (гематологічної) допомоги хворим у консультативній поліклініці та гематологічній клініці інституту на основі опрацювання і впровадження сучасних стандартизованих діагностичних алгоритмів та ефективних протоколів лікування з використанням найновіших лікарських засобів.Інститут надає допомогу хворим на гемофілію та інші спадкові коагулопатії. Здійснюється діагностика варіанту і тяжкості гемофілії, наявності інгібіторів різного типу. Запропоновано і використовуються стандарти спеціалізованої медичної допомоги хворим на гемофілію та інші коагулопатії, які включають замісну трансфузійну терапію, хірургічне і стоматологічне лікування. У хірургічній клініці інституту опрацьовано систему хірургічної допомоги гематологічним хворим та систему операційного лікування патології селезінки різноманітного походження. Розроблено і впроваджено нові методи органозберігальних і малоінвазивних (відеохірургічних) операцій у гематологічних хворих. У регіональному центрі гемаферезу для лікування багатьох хвороб використовуються методи екстракорпоральної детоксикації та обробки крові (плазмаферез, цитаферез, фотоферез). В інституті створено низку оригінальних високоефективних лікувальних препаратів для малооб’ємної інфузійної терапії. Це комплексні інфузійно-трансфузійні препарати поліфункціональної дії: Лактопротеїн, Лактосорбал, Лактопротеїн з сорбітолом, Реосорбілакт, Сорбілакт, Ксилат, Глюксил. Усі згадані препарати зареєстровано в Україні, налагоджено їх серійний випуск. Вони широко використовуються в медичних установах і закладах України та країн СНД, в тому числі у клініках інституту, при шокових та інших невідкладних станах, гострій крововтраті, опіковій хворобі, у післяопераційному періоді, при хворобах печінки і нирок, різних інфекційних хворобах тощо. Вперше створено нові вітчизняні консерванти крові Адглюфоцит та Лактадглюфоцит. У практичних підрозділах інституту проводиться сучасна діагностика і надається високоспеціалізована медична допомога гематологічним хворим м. Львова, Львівської області та західного регіону України.
В інституті виникло декілька наукових шкіл і колективів світового рівня. Діють гематологічна школа, школа з виробничої та клінічної трансфузіології, школа парентерального харчування, школа з еферентних методів очищення крові та детоксикації, імунологічна, гемостазіологічна школи, школа з хірургічної гематології.
Інститут засновано постановою Ради Народних Комісарів УРСР від 5 травня 1940 року № 596 як філіал Київського інституту переливання крові та невідкладної хірургії. У воєнні роки (1941-1945) інститут працював як станція переливання крові. Фактично діяльність інституту розпочалась після війни за поновленим розпорядженням Ради Народних Комісарів від 31 липня 1944 р. № 786. За інститутом було закріплено приміщення, устаткування та інше майно, виділено фінансування. У 1946 році інститут вже володів певною базою для розгортання науково-дослідної і практичної роботи, що дозволило йому стати науковим і методичним центром в галузі переливання крові і невідкладної хірургії в західних областях України.
У 1964 році інститут перейменовано на Львівський науково-дослідний інститут гематології та переливання крові. З 1989 року інститут існував як філіал Київського НДІ гематології та переливання крові, з врахуванням єдності завдань цих двох наукових установ.
У 1998 році інститут набув статусу самостійної науково-дослідної установи і був перейменований на Львівський науково-дослідний інститут патології крові та трансфузійної медицини МОЗ України. За Постановою Кабінету Міністрів України від 7 серпня 2000 року № 1232 переданий до складу Академії медичних наук України як Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України, з 5 березня 2007 року його назву змінено на Державна Установа “Інститут патології крові та трансфузійної медицини АМН України” (ДУ ІПКТМ АМНУ).
Першим директором інституту був кандидат медичних наук Й.М. Сіомаш. З 1946 р. до 1950 р. інститут очолював кандидат медичних наук, доцент С.С. Лаврик. З 1950 по 1968 роки директором був кандидат медичних наук, доцент Д.Г. Петров. З 1968 по 1995 роки інститут очолював доктор медичних наук, професор Б.В. Качоровський. Від 1995 року і до теперішнього часу директором інституту є заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор В.Л. Новак.
В інституті у різний час працювали такі відомі вчені, доктори наук як Д.Л. Ротенберг, М.П. Нікотін, Е.О. Сакфельд, С.С. Лаврик, А.Г. Караванов, І.І. Федоров, С.М. Мартинів, Б.Ф. Сухомлінов, О.П. Кучук, М.А. Шеремета, В.А. Орлик, М.І. Громнацький, Б.М. Туркевич, Є.О. Ткач, О.Б. Савчик, Б.Т. Білинський, В.А. Монастирський, Б.В. Качоровський, М.Р. Копистянський, Р.М. Гланц, М.В. Миндюк, Є.І.Дзісь.
На даний час наукові підрозділи очолюють доктори наук - В.Л. Новак, В.Є. Логінський, З.В. Масляк, працюють на наукових посадах - Я.І. Виговська, Р.П. Дзісь.
Сердечно вітаю Вас із професійним святом – Днем медичного працівника.
За покликом серця Ви обрали найгуманнішу у світі професію, бо в усі часи більше за скарби та всілякі надбання цінувалося здоров‘я людини. Своєю невтомною працею Ви повсякчас демонструєте приклади професіоналізму, витримки, самовідданості.
Особливо хочу відзначити вчених, спеціалістів гематологічної та трансфузіологічної служби. Дякуючи їхній наполегливості українська гематологія та трансфузіологія володіє широким спектром сучасних методів діагностики та лікування і, не дивлячись на складну економічну ситуацію, не тільки займає одне з лідируючих положень серед країн СНД, але й за окремими напрямками відповідає провідним Європейським державам і США.
Бажаю усім медичним працівникам невпинного руху вперед, щоб підґрунтям щасливого життя та професійної діяльності були міцне здоров‘я, творча наснага, невичерпна енергія та життєвий оптимізм.
Василь Новак, заслужений діяч науки і техніки України, доктор медичних наук, професор, головний позаштатний спеціаліст МОЗ України з гематології та трансфузіології
Львівський науково-дослідний інститут епідеміології
Львівський НДІ епідеміології та гігієни МОЗ України, який на час створення мав назву Львівський санітарно-бактеріологічний інститут заснований за декілька тижнів до Другої світової війни 21 травня 1940 р. відповідно до Постанови Раднаркому № 677, а 31 червня 1944 року (Постанова Раднаркому №786) після вигнання зі Львова фашистських окупантів роботу інституту було відновлено.
Створення в інституті двох відділів: наукового та виробничого зумовило головні напрямки його діяльності: розробка нових засобів діагностики та профілактики; наукова розробка найболючіших питань інфекційної патології; виготовлення сироваток і вакцин; підготовка лікарів-мікробіологів. За перший десяток років існування інституту було налагоджено випуск цілої низки вакцин, сироваток, діагностичних препаратів, удосконалювалась техніка та якість бактерійних препаратів. У 1944-1973 роках. керівником лабораторії рикетсійних інфекцій був всесвітньо відомий вчений доктор медичних наук Г.С.Мосінг, який створив вітчизняну школу рикетсіологів. Під його керівництвом проводились ґрунтовні клініко-епідеміологічні дослідження висипного тифу, результатом чого було наукове обґрунтування рецидивної теорії походження його спорадичної форми, розроблено новий метод діагностики, досліджувалась епідеміологія волинської гарячки. Завдяки впровадженню в практику охорони здоров’я наукових досліджень і розробок було ліквідовано епідемічний висипний тиф в Україні. З нагоди сторіччя з Дня народження вченого були проведені урочистості і встановлено меморіальну дошку. Протягом довгих років вивчались проблеми забруднення атмосферного повітря, води водойм для обгрунтування гігієнічних значень та гранично допустимих концентрацій хімічних речовин. Для покращення умов праці шахтарів Львівсько-Волинського вугільного басейну, робітників Роздільського гірничо-хімічного і Стебниківського калійного комбінатів розроблено рекомендації щодо їх оздоровлення. Вивчено і доведено домінуючу роль аліментарного фактору у виникненні ендемічного зобу та роль вітамінів групи В в організмі, який зазнає несприятливої дії сірки.
В 1972 році була створена господарсько-розрахункова лабораторія з нормування хімічних речовин у воді водойм, завдяки відкриттю якої було забезпечено понад 30 робочих місць для молодих спеціалістів – випускників ВУЗів. Після приєднання в 1989 році до інституту колишнього інституту туберкульозу, який став однією зі структурних одиниць – відділом епідеміології, клініки туберкульозу та неспецифічних захворювань легень з лабораторними підрозділами та спеціалізованою консультативною поліклінікою фтизіопульмонологічного профілю, в інституті почав розвиватись ще один напрямок наукових досліджень, пов’язаний з проблемою призупинення, а в подальшому – подолання епідемії туберкульозу. Враховуючи складну епідемічну ситуацію з туберкульозу в Україні (щорічно захворюють на туберкульоз більше 30 тисяч осіб), наукове обґрунтування та пошук нових підходів щодо виявлення, профілактики та лікування в період епідемії туберкульозу є надзвичайно актуальним. В рамках виконання Загальнодержавної програми боротьби із захворюванням на туберкульоз, розробляються нові методи діагностики та профілактики туберкульозу, удосконалюються методи лікування.
Під час виникнення епідемії дифтерії в Україні (1992 р.) інститут був визначений головним в Україні з питань імунопрофілактики цієї інфекції. Для подолання епідемії вперше в СНГ були виявлені основні рушійні сили та причини виникнення епідемії, передумови, що сприяли підвищеній захворюваності населення, було вперше встановлено головні фактори, що спричинили виникнення захворювань в імунізованих осіб.
На даний час інститут складається з 10 підрозділів: лабораторії: трансмісивних вірусних інфекцій; рикетсійних інфекцій; дифтерії; епідеміології; санітарної мікробіології; санітарної токсикології; екологічних проблем людини; відділу епідеміології, клініки туберкульозу та неспецифічних захворювань легень, до складу якого входять біохімічна та імунологічна лабораторії; консультативна спеціалізована поліклініка фтизіопульмонологічного профілю.
Інститут виконує завдання МОЗ України, пов’язані з епiдемiчною безпекою держави. Згідно з концепцією розвитку державної санітарно-епідеміологічної служби України наукові дослідження проводяться в епідеміологічному і гігієнічному напрямках. Сьогодні інститут працює над вирішенням проблем із запобігання розповсюдження особливо небезпечних інфекційних захворювань, викликаних арбовірусами та рикетсіями, інфекційних захворювань, керованих засобами специфічної профілактики (дифтерія, правець, туберкульоз), а також над розробкою нових та удосконаленням існуючих методів діагностики, профілактики та лікування цих інфекцій.
На базі інституту функціонує Центр індикації біологічних патогенних агентів (БПА) МОЗ України, територією курації якого є всі західні області держави, а також – єдині в Україні референс-лабораторії трансмісивних вірусних та рикетсійних інфекцій з вивчення проблем, пов’язаних з виявленням та розробкою протиепідемічних заходів в осередках епідемічних вірусних енцефалітів, геморагічних гарячок, хвороби Лайма, рикетсійних захворювань – висипного тифу, волинської та марсельської лихоманок, які працюють з унікальними колекціями штамів рикетсій та арбовірусів, в тому числі виділених на території України, що віднесені до Національного надбання України. В цих лабораторіях функціонують три Українські науково-методичні центри: з вивчення проблем іксодових кліщових бореліозів; з кліщового вірусного енцефаліту та природновогнищевих хвороб арбовірусної етіології; з рикетсійних інфекцій, до функцій яких входить розв’язання проблем діагностики, профілактики та локалізації вогнищ цих інфекцій.
Як головна наукова установа державної санітарно-епідеміологічної служби України з питань епідеміології туберкульозу інститут координує роботу з розробки нормативно-методичних документів з епідеміології туберкульозу, надає консультативну та науково-методичну допомогу закладам охорони здоров’я у вирішенні фахових питань, співпрацює з науковими організаціями, установами, відповідними фахівцями та іншими службами з проблем туберкульозу на основі договорів про творчу співпрацю.
Для удосконалення санітарно-гігієнічного нагляду за екозалежними захворюваннями розробляються нові методи: діагностики й корекції при захворюваннях бронхіальною астмою в умовах антропотехногенного забруднення; для розробки наукових системних підходів до схеми токсиколого-гігієнічних досліджень ксенобіотиків здійснюється пошук альтернативних методів токсикологічних досліджень.
Незважаючи на значні наукові дослідження і революційні відкриття, інфекційні захворювання залишаються актуальною проблемою у всіх без винятку країнах світу. Поширюючись із різною інтенсивністю в різних частинах світу, інфекційні хвороби, як індикатор, висвітлюють ряд соціальних і економічних проблем, сприяють напруженості у відносинах між економічно розвинутими країнами та країнами, що розвиваються, адже ці хвороби не знають кордонів. В Україні щороку на різні інфекційні хвороби хворіють від 616 991 до 1020947 осіб, не враховуючи грипу та ГРВІ. Хоч захворюваність населення на інфекційні хвороби в останні роки знизилася у 1,5 рази, проте вона ще залишається на високому рівні, і тому наукові дослідження і розробки вчених інституту залишаються пріоритетними і актуальними, адже завдяки ним ліквідовано небезпечне інфекційне захворювання – висипний тиф, подолано епідемічний спалах дифтерії в 90-х роках. Наукові розробки з актуальних проблем епідеміології, мікробіології, гігієни та туберкульозу, втілені в практику охорони здоров’я, стоять на захисті населення всієї держави, оскільки всім відомо, що лікар-лікувальник рятує людину, а санітарно-епідеміологічна служба – людство
Шановні колеги!
Прийміть щирі вітання з нагоди Дня медичного працівника!
Бажаю Вам натхнення й творчої праці, невпинного зростання, здійснення всіх задумів і починань, добробуту й благополуччя,багато вдячних посмішок.
Нехай завжди над Вами світить зірка надії, віри і любові до ближнього.
Міцного здоров’я, щастя Вам і вашим родинам, тепла і взаєморозуміння!
З повагою, директор Львівського науково-дослідного інституту епідеміології та гігієни
Тарасюк Олександра Олександрівна
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
