Молодіжна політика - нова стратегія розвитку профспілки
Я представляю молодіжну раду Львівської обласної організації профспілки. Наша рада створена в 2007 році. За час роботи в молодіжній раді набутий певний досвід, склались деякі переконання, виникли пропозиції якими я хочу поділитись з Вами.
Актуальність проведення молодіжного форуму, на мій погляд, визначається відповідями на два головних питання:
– чи бачить молодь своє місце в профспілці?
– наскільки молодіжна політика є пріоритетним напрямком профспілкової роботи?
Для того, щоби відповісти на перше питання давайте спробуємо подивитись на хронологічний порядок набуття людиною членства в професійній спілці. Після закінчення загальноосвітньої школи молода людина потрапляє в студентське середовище профільного навчального закладу, що відноситься до галузі охорони здоров’я. Як правило, таким чином й відбувається перше знайомство сьогоднішнього студента з нашою профспілковою організацією.
З точки зору молодої людини, саме з цього моменту у неї складається перше враження про профспілкову організацію. А з точки зору професійної спілки в цілому з цього ж самого моменту й починається робота по мотивації профспілкового членства.
Отже, важливість цього етапу просто неможливо переоцінити: тут закладаються всі основні мотиваційні моменти профспілкового членства. Це означає, що робота на цьому етапі з людиною є настільки ж пріоритетною для профспілки, наскільки для нас важливим є питання мотивації профспілкового членства, а також чисельність первинних профспілкових організацій.
Якщо розглядати молодіжну політику як системну складову частину стратегії розвитку профспілки, то, в даному випадку, ми маємо справу з основоположним, першим етапом формування підвалин профспілкового членства.
З урахуванням цього, організаційна робота професійної спілки з студентством є далеко не другорядним завданням, яке можна доручити найменш кваліфікованим працівникам.
Надолужувати мотивацію профспілкового членства в закладі охорони здоров’я, куди прийде вчорашній студент працювати буде, по-перше, запізно, оскільки далеко не факт, що студент не знайде себе в лавах іншої профспілки або громадської організації за час навчання, з одного боку, а, з іншого боку, студент може прийти працювати в заклад охорони здоров’я недержавної форми власності, де позиції професійної спілки працівників охорони здоров’я України не такі міцні та надійні як в державних закладах.
Досить часто, на сьогоднішній день, можна почути, що молодь стає все більше асоціальною, не виявляє живого інтересу до офіційних заходів, є апатичною до соціуму в цілому. Я категорично з цим не погоджуюсь.
Судіть самі, в навчальних закладах різних відомств багатьох країн вивчається субкультура молоді. Я поцікавився як визначається саме поняття «субкультура молоді». Усі визначення цього поняття можна звести, приблизно до наступного: субкультура молоді – це соціальне угрупування, яке об’єднане тим, що кожний з його представників себе до нього зараховує (тобто ідентифікує себе через приналежність до угрупування). Члени такого угрупування формують групи безпосереднього спілкування (компанії, клуби, тусовки). На наш погляд, помилково вважати, що основна мета субкультури молоді – це протиставити себе суспільству. Вірніше буде вважати, що дистанція між молодою людиною та суспільством, яку обирає ця молода людина – це спосіб вирізнити себе з суспільної маси, показати, що «я – особистість». Зверніть увагу, що при такому, я би сказав ультра індивідуалізмі, для сучасної молоді характерна ознака солідарності та колективізму на платформі обраної субкультури. Це означає, що дух колективізму та солідарності, усвідомлення необхідності групування властивий кожному такому індивідуалісту.
Субкультура молоді заміщає соціальну порожнечу. Саме ця порожнеча і є перспективним полем нашої діяльності. Не бачити цього – короткозоро, не хотіти бачити цього – недопустимо.
З огляду на вищенаведене, ми можемо впевнено стверджувати, що сама по собі сутність побудови та діяльності професійної спілки (колективізм та солідарність на професійній основі) аж ніяк не входить в конфронтацію з фактично наявною тенденцією молодіжного середовища формувати свою субкультуру. Мені задали запитання: якщо ж немає цього протиріччя, то чому ж тоді, на практиці, так часто ми зустрічаємось з негативізмом молоді по відношенню до професійної спілки?
На мій погляд, негативізм молоді це, швидше, прихований спосіб пізнання, чим відкритий протест. Ми, саме ми – професійні профспілкові активісти – повинні відповісти на це німе запитання молодої людини: «Навіщо мені потрібна профспілка?» Може, якщо в даному випадку, ми згадаємо закон подвійного заперечення, який покладений в основу класичної формальної логіки «якщо невірно, що невірно А, то вірне А», – то ми знайдемо способи подолати цей негативізм? Простіше кажучи, в тому, що молодь не усвідомлює в своєму широкому загалі цінності профспілкового членства, абсолютно не вина цієї молоді. Радше це недоліки нашої роботи.
Профспілка повинна створити пропозицію, якою задовольнити попит молоді на власну субкультуру. Інакшого шляху досягнення усвідомленого профспілкового членства серед молоді у нас просто немає, так саме як немає перспектив формальне членство та відсутність зв’язків спілчанина з своєю профспілковою організацією та профспілковим лідером.
Профспілкові активісти повинні працювати в режимі реального часу, беручи до уваги фактичні соціальні умови й знаходити потрібні ключі до свідомості кожної молодої людини. Те, що профспілкове членство буде в нагоді молодій людині у цьому ми з Вами переконані, але лише нашого переконання для успіху профспілкової справи недостатньо. Профспілкове членство це дорога з двостороннім рухом: від людини до профспілкового органу та від профспілкового органу до людини, однак формувати правила руху по цій дорозі – це завдання профспілкового органу, а не людини. Стратегія розвитку профспілки, я переконаний в цьому, й є такими правилами.
Концепція молодіжної політики профспілки, проект якої розданий учасникам цього форуму, є також спробою відповісти на запитання: «Чи бачить молодь своє місце в профспілці?». Можливо ця спроба не цілком вдала, але, принаймні, це початок предметної дискусії, в результаті якої ми зможемо намітити детальний план-графік дій, які сформують основу молодіжної політики. Зрозуміло, що ці дії повинні мати науково-практичне соціологічне, психологічне, організаційне, правове, фінансове підґрунтя, а також втілюватись в життя висококласними фахівцями на базі єдиної стратегії розвитку профспілкової організації. Лише за таких умов можна очікувати позитивного результату.
Якщо вважати, що молодіжна політика є стратегічним проектом нашої професійної спілки, то відразу необхідно визначити, який результат має вважатись позитивним. На мій погляд, позитивним результатом слід вважати:
– перше) продовження профспілкового членства в практичній професійній діяльності вчорашнього студента;
– друге) створення первинних профспілкових організацій в закладах охорони здоров’я недержавної форми власності, в яких працюють молоді люди, що стали нашими спілчанами за часи свого студентства.
Декілька слів стосовно закладів охорони здоров’я недержавної форми власності. Робота з трудовими колективами цих закладів по створенню первинних профспілкових організацій є, по своїй суті, іспитом на профпридатність для професійних профспілкових активістів. Головним ключем для розв’язання цієї проблеми як раз й може стати молодь, яка поповнює ці трудові колективи, яка здатна зайняти активну профспілкову позицію. А зайняти цю активну позицію може виключно людина (це наш вчорашній студент), в якої чітко сформована мотивація профспілкового членства.
Зрозуміло, що 100-відсоткового результату ми не побачимо, оскільки немає 100-відсоткового коефіцієнту корисної дії, але якщо ми побачимо перелом тенденції до скорочення профспілкового членства, то зможемо констатувати, що результат нашої роботи має позитивні ознаки.
На мій погляд, ця амбіціозна мета вартує наших зусиль та ресурсів. Акцентую увагу учасників форуму, саме конкретних цільових та системних зусиль по всій профспілковій організації, а не формальних чи локальних заходів для нашої статистики. Якщо не ставити амбіціозних цілей, то ми не зможемо перейти на якісно новий, сучасний рівень профспілкової роботи.
Прошу учасників форуму підтримати мене в цьому складному питанні. Якщо є заперечення, то, будь-ласка, давайте подискутуємо з цього питання.
Перейдемо до другого питання: «Наскільки молодіжна політика є пріоритетним напрямком профспілкової діяльності?» Площина відповіді на це питання полягає, на мій погляд, у нашому баченні перспектив розвитку професійної спілки. І це стосується навіть не середньо строкової перспективи. Це питання має значення для ближнього строкової перспективи розвитку. З моменту, коли виникло вперше питання мотивації профспілкового членства, виник висновок, що професійної спілка потребує своєї модернізації.
Те, що професійна спілка потребує модернізації вже не викликає жодних спорів чи протистоянь позицій. Йде активний пошук способів та методів модернізації. На IV-й звітно-виборній конференції Львівської обласної організації профспілки ми запропонували цей пошук здійснювати на базі нової стратегії розвитку професійної спілки працівників охорони здоров’я України.
Молодіжна політика, яка охоплює своїм організаційним впливом перспективну частину спілчан та задіює практично всі ресурси профспілкової організації – є системною складовою частиною цієї стратегії.
Реалізація молодіжної політики як ніякий жодний інший напрямок профспілкової роботи потребує від нас пошуку нових форм і методів. Можливо за таких умов саме молодіжна політика й буде одним з основних методів модернізації профспілки?
Якщо ми дійдемо висновку, що молодіжна політика повинна включати цільову та професійну підготовку профспілкових менеджерів нового покоління, то, реалізовуючи цю мету, ми неодмінно переглянемо всю теоретичну та практичну базу діяльності профспілкової організації, принаймні, на предмет визначення програми підготовки молодих профспілкових активістів. Така ревізія, неодмінно, виявить ті методи і форми роботи, які вже застарілі та не відповідають умовам сьогоднішнього дня.
Отже, реалізовуючи молодіжну політику завтра, ми зможемо вчасно отримати шанс внести нові параметри в організаційну культуру профспілки, визначити нові пріоритети профспілкової діяльності, перегрупувати свої ресурси, усучаснити методи своєї роботи, організаційно зміцнити професійну спілку, запровадивши нові стандарти профспілкової роботи. Іншими словами, ми отримаємо шанс провести системну модернізацію професійної спілки.
На наш погляд, більш системно в рамках реалізації нової стратегії розвитку профспілки необхідно підійти до питання аналізу організаційної культури профспілки. Буде корисним та доцільним в рамках цієї роботи звернути уваги на такі питання:
1) проголошені цінності профспілки;
2) формальна філософія профспілки;
3) правила поведінки профспілкової роботи; «обмеження»;
4) інтеграційні символи профспілки;
5) манера взаємодії спілчан та профспілкових організацій один з одним, з профспілкою в цілому, з іншими сторонніми особами;
6) методи і технічні прийоми, використовувані для досягнення статутних завдань профспілки;
7) правила та умови наступництва поколінь;
8) ментальні моделі профспілки як одиниці досвіду.
Професійна спілка, в межах реалізації молодіжної політики, повинна проголосити соціальну цінність молодого працівника галузі охорони здоров’я України. Таким чином, ми започаткуємо новий елемент організаційної культури.
Декілька слів щодо стандартизації профспілкової роботи. Професійна спілка, реалізовуючи свою статутну діяльність, спирається на активність профспілкових активістів, на їх творчий потенціал та громадянську свідомість. Об’єктивно неможливо змусити людину бути профспілковим активістом. Це важка робота. І цю роботу треба робити професійно, лише ентузіазму та уявлення про соціальну справедливість для такої роботи замало. Саме професійного підходу до профспілкової роботи вимагає від нас правило ефективного та раціонального використання профспілкових ресурсів, цього від нас вимагають спілчани, цього ж очікують роботодавці. Значить, ми зобов’язані дати нову професійну основу для діяльності профспілкових активістів. І ми можемо розпочати це робити з молоддю, тобто з початківцями профспілкового руху. Доречі, навчити «з нуля» завжди простіше, ніж перекваліфікувати. Це аксіома.
Наведу такий приклад. Усі погоджуються з тим, що профспілкова організація не може ефективно діяти, якщо немає зворотного зв’язку з спілчанином, тобто профспілковий орган, який не є первинним в профспілковій структурі, повинен створити всі умови для виявлення думки та її отримання від кожного учасника профспілкової організації. Профспілковий лідер, якщо хоче мати авторитет, зобов’язаний спілкуватись з спілчанами безпосередньо, а не лише через найманих працівників профспілки. Іншого способу, ніж забезпечити ці умови з допомогою Інтернет-ресурсу та електронної пошти наука ще не придумала. А тепер, будь-ласка, подивіться на ситуацію з впровадженням Інтернет-сайту профспілки кожний по своїй організації… Далеко не у всіх організаціях цей веб-сайт працює на сьогоднішній день. І це при тому, що практично усі проголосували на пленумі ЦК профспілки декілька місяців тому назад за те, щоби цей проект був виконаний в найближчі терміни.
У нас вже є практика спілкування з головами профспілкових комітетів по електронній пошті. Усі відзначають, що це зручно і оперативно: написав листа, отримав відповідь; нікуди йти не треба, папір також витрачати не треба, поштові витрати відсутні. Однак, практикують це лише профспілкові активісти, які мають профспілковий стаж, як правило, до 5-ти років, а члени молодіжної ради практикують це 100-відсотково; вони й не хочуть бігати по кабінетах, оскільки не бачать в цьому сенсу: те саме можна отримати по пошті. Можливо в Ваших організаціях інакше, але чи інша тенденція ? Переконаний, що питання риторичне. Висновки напрошуються самі по собі.
Однак, у цьому аспекті хочу окремо наголосити, що реалізація молодіжної політики не повинно тлумачитись як латентний конфлікт молодого і старшого покоління профспілкових активістів. Гармонізація управління профспілковими справами може й повинна здійснюватись виключно на засадах наставництва з урахуванням потреб спілчан на сьогоднішній день. Першочерговою для кожного працівника профспілки є потреба спілчан адекватно протидіяти будь-яким порушенням законних трудових прав, домагатись гідного рівня оплати праці членів профспілки. Усі інші питання слугують виключно способом реалізації цієї потреби.
Визначення молодіжної політики як пріоритетного напрямку профспілкової діяльності не є самоціллю, а способом модернізації профспілки. Судіть самі. Чому треба навчити молодих профспілкових активістів? Як мінімум, це основам:
– трудового права України;
– економічної теорії;
– управління та лідерства;
– соціології;
– наставництва;
– конфліктології;
– ораторського мистецтва;
– маркетингу.
І це ще не вичерпний перелік. Якщо ми сформулюємо програму навчання для школи молодого профспілкового активіста, ми тим самим розпочнемо стандартизацію профспілкової роботи, через потребу у знаннях визначимо вимоги до профспілкового активіста сьогоднішнього дня. Тобто, ми проведемо кадрову модернізацію профспілки як один з етапів реалізації нової стратегії розвитку. Таким чином, наприклад, прийом трудящих профспілковим працівником буде проводитись по єдиній, науково-обґрунтованій методиці у кожній профспілковій організації. Переконаний, що це посилить ефективність профспілкової роботи, оскільки на якість роботи менше буде впливати особистісний чинник.
Ефективна молодіжна політика профспілки повинна передбачати активне включення молоді в роботу органів управління профспілковими справами усіх рівнів. Якщо для молоді немає місця в органах управління профспілкою, якщо молодь «надійно дистанційована» від прийняття реальних рішень, які визначають роботу профспілкової організації, в т.ч. в питаннях кадрової та бюджетної політики профспілки, в питаннях врегулювання колективних трудових спорів, то, може, їй така профспілка просто не потрібна? Чим скоріше ми дамо відверту відповідь на це питання, тим більше шансів утримати молодь в лавах профспілки.
У аспекті скорочення дистанції між молоддю та реальним управлінням профспілковими справами усіх рівнів управління нам треба прийняти один раз принципове рішення. Реальним механізмом для цього, на наш погляд, є:
– запровадження практики роботи президій регіональних та центрального органу управління профспілкою з участю відповідних молодіжних рад,
– закріплення за молодими профспілковими активістами окремих напрямків статутної діяльності профспілки (зокрема, інформатизація роботи профспілки, організація оздоровлення та змістовного дозвілля),
– квотування місць для молоді в усіх представницьких органах профспілки, конференціях, з’їзді.
Підсумовуючи вищенаведене, хочу відзначити. Сьогодні ми проведемо не просто масштабний захід, це тематичний форум. Унікальність цієї форми колективної роботи історично полягає в тому, що ми дискутуємо про пріоритетні завдання роботи. Ми не пов’язані жорсткими рамками регламенту чи субординації. Головна мета нашого зібрання об’єктивно і неупереджено подивитись на стан справ профспілкової роботи з молоддю, обмінятись досвідом, дійти згоди по основних питаннях молодіжної політики, прийняти план подальших дій.
Резолюція форуму не має правового значення, але авторитетний склад його учасників є гарантією для включення резолюції форуму в юридично обов’язкові рішення профспілкових органів всіх рівнів.
Андрій Варава, голова молодіжної ради Львівської обласної організації Професійної спілки працівників охорони здоров’я України
Профспілка працівників охорони здоров'я України
Оплата праці
Права працівників
Преса
Дайджест
Приймальня голови молодіжної ради
